В ніч з 1 на 2 лютого журі американського незалежного кінофестивалю «Санденс» визначило фаворитів цього року. Особливо радісно за українську режисерку Ірину Цілик, робота якої здобула режисерську нагороду в секції світової документалістики. Дебютна стрічка «Земля Блакитна, ніби апельсин» оповідає про життя родини в зоні бойових дій на Донбасі. Попри війну, Анна та її четверо дітей вирішують зняти документальний фільм про своє життя сповнене не тільки страху за існування, а й звичайних буденних радощів та любові. Українська стрічка вперше брала участь у конкурсній програмі фестивалю.
Ірина Цілик
режисерка
Попри всі труднощі, родина дуже життєрадісна. Мама та діти мають різні захоплення, грають на музичних інструментах і навіть самотужки знімають фільми. Двоє сестер побували у кінотаборі для підлітків, і тепер уся їхня сім’я перетворилася на маленький продакшн: одна з сестер виступає у ролі режисерки, друга – операторки, мама вчиться монтувати, молодші діти змушені бути акторами. Ми ж спостерігаємо за тим, як вони знімають дитячий фільм, спираючись на власні спогади про 2014 рік, і ця лінія трансформації власного травматичного досвіду у мистецтво видається мені однією з найважливіших. Кіно ще не народилося, ми лише підступаємо до стадії постпродакшну, але вже є відчуття, що ця історія буде доволі життєствердною.
Насправді, наш фільм не про війну, вона виступає тут лише тлом. Це фільм про дорослішання. Про балансування між війною та миром. Про самотерапію за допомогою кіно. І про багато інших речей, які можуть бути близькими та зрозумілими різним людям у світі.
Поєднання непоєднуваного – те, що безкінечно чіпляло мене впродовж зйомок. Власне, це і дало назву фільму. «Земля блакитна, ніби апельсин» – цитата з вірша поета-сюрреаліста Поля Елюара. Мені пощастило знімати з оператором, який має дуже тонкий погляд: його камера любить людей, знаходить красу у буденному і, водночас, вміє іронічно зловити такі моменти, від яких неможливо не посміхнутися.
Повний список переможців
Американська драма
Гран-прі:
«Мінарі», (Minari, реж. Лі Ісаак Чун)
Найкращий режисер:
Премія за кіносценарій імені Волдо Солта:
Спеціальна премія журі за неореалізм:
Спеціальна премія журі за авторське бачення:
Спеціальна премія журі за акторський склад:
Американська документалістика
Гран-прі:
Найкращий режисер:
Спеціальна премія журі за соціальний вплив:
Спеціальна премія журі новому режисеру:
Спеціальна премія журі за монтаж:
Спеціальна премія журі за інновації в нон-фікшн сторітеллінгу:
Драма світового кінематографа
Гран-прі:
Найкращий режисер:
Спеціальна нагорода журі:
«Моно» (Monos, реж. Алехандро Ландес)
Спеціальна нагорода журі за сценарій:
Фернанда Валадес та Астрід Рондеро, «Визначення особливостей» (Identifying Features)
Спеціальна нагорода журі акторові:
Спеціальна нагорода журі за особливе бачення:
Нагороди глядацьких симпатій
Американьска драма:
«Мінарі», (Minari, реж. Лі Ісаак Чун)
Американська документалістика:
«Кріп-табір», (Crip Camp, реж. Ніколь Ньюнхем, Джеймс Лебрехт)
Світова драма:
Світова документалістика:
Документалістика світового кінематографа
Гран-прі:
Найкращий режисер:
Ірина Цілик, «Земля блакитна, ніби апельсин» (The Earth Is Blue as an Orange)
