Обережно: можливі спойлери!
Деякий час назад Disney не на жарт захопили феміністичні тенденції. Найяскравішими прикладами стали «Малефісента» і «Крижане серце» – пригадайте, всі чоловічі образи там, у кращому випадку, безпорадні. Крістоф дарма гнатиме свого оленя Свена на допомогу Анні, і ворон Діаваль лише безсило зітхатиме, дивлячись, як Малефісента спокійно вирішує свої проблеми, що виникли, до речі, через чоловічу підступність. Негативних жіночих образів в обох картинах немає (зауважимо, що навіть найшовіністичніше чоловіче кіно у більшості випадків все ж притримується гендерної пропорційності по обидві сторони барикад), тож стать антагоністів неважко буде вгадати. Проте це не надто кидається в очі, адже казки – досконалий жанр для того, щоб надійно приховати солідний пласт ідеології. Досконаліший навіть за фільми про супергероїв, де та ідеологія славненько пасеться собі мало не з часів «Золотого Століття» коміксів.
Тепер, здається, тренд переходить до расової толерантності, про яку встигли вхолосту наговоритися ще після виходу «Принцеси і жаби». Перша афроамериканська принцеса Disney фактично повторює класичну історію Попелюшки і трошки – Белль, із «Красуні і чудовиська». Національний колорит у цьому випадку набуває тих самих обрисів, що й у Покахонтас і Мулан. Формула лишається незмінною: характерна зовнішність плюс поверхова репрезентація автентичної культури, і все – ще один клаптик світового різноманіття інтегровано до мульт-всесвіту.
Куди витонченіше діє «Зоотрополіс». Локалізація назви вкотре зіграла злий жарт із глядачами, і цього разу я ладен повірити, що з найщирішими намірами. В оригіналі мультик зветься «Zootopia», перший склад цієї назви, вочевидь, має звучати як «зу», що в нашій мові не має необхідної (і вельми очевидної) конотації. Тож щоб зберегти оригінальне значення, яке натякає на безпечну та контрольовану подорож-розвагу до тваринного світу, «Зутопія» перетворюється на «Зоотрополіс». Але у світі інтертексту таке перейменування породило злого брата-близнюка, адже оригінал явно обіцяє «утопію», а от локалізація відсилає… прямісінько до «Метрополісу». Просто пригадайте, що відбувалося у цьому місті, побудуваному Фріцом Лангом..
Ця ситуація, звісно, куди ближча до табору інтелектуальних жартів, аніж до поля серйозних проблем. Проте невелика тінь, яку кидають отакі злодійські корені назви, утворює цікавий контраст із прихованим підтекстом. Отож, як ми знаємо з мультфільму, населення Зоотрополісу складає 90% травоїдних і всього 10% хижаків. Поділ антропоморфних тварин на раси начебто також не проігнорований – взяти хоча б співачку Газель, яка запозичила пластику і голос у латиноамериканки Шакіри. Та все це лишається десь на задньому плані, створюючи поверхове враження культурного розмаїття, вже згадуваного в попередніх абзацах.
«Зоотрополіс» майстерно маніпулює лояльністю глядача (не на пустому місці – за чарівністю він не поступається «Думками навиворіт», а це чимало коштує), і його зовсім не хочеться звинувачувати у фальші. Отож вважатимемо нескладні претензії на гармонійну мультикультурність тлом першого рівня – однак їх є ще декілька. Скажімо, велику роль у професійній діяльності тут відіграють особисті зв’язки, і цим користуються не тільки корупціонери з пройдисвітами, але й няша Джуді, завуальовано заохочуючи всіх, кому заманеться, з нею (протагоністкою!) ідентифікуватися. Та найцікавіше криється у відсотковому співвідношенні хижих тварин з їхніми потенційними жертвами, яке, власне, й спричиняє конфлікт, що своїми масштабами легко затьмарює детективну колізію. Травоїдні складають абсолютну більшість населення Зоотрополісу, що починає ставитися до зубастої діаспори з недовірою і острахом, через їхню кровожерливу репутацію – навіть у такому надцивілізованому місці вона час від часу спливає на поверхню. Але ж, заждіть, причиною цього стали реальні напади…
Описана ситуація дуже нагадує проблеми країн, де чисельність білого населення ще переважає, але мусульманські або афроамериканські національні меншини постійно зростають і почуваються там більш ніж впевнено. Пригадаємо хоча б нинішню мігрантську кризу Європи та прикрі інциденти, скажімо, у Німеччині, які нерідко зараховуються до прямих наслідків цієї кризи. Вдавшись до такого порівняння, негідні квіти, що зводять хижаків з глузду, краще вважати традиційним для казок лихим артефактом, темним deux ex machina, на якому лежить вся провина. Інакше можна дійти до вже зовсім нетолерантних паралелей – скажімо, релігійних. Фішка в тому, що ідеологія «Зоотрополісу» йде ще далі й цілком легітимізує таке виправдання, пропагуючи презумпцію невинуватості та зрівнюючи права: мовляв, кролики від тих рослин також шаленіють. Чим не метафора релігійного фанатизму?
P.S.: Я намагався дотримуватися нейтральності, але про всяк випадок все ж вдамся до напівзабороненого прийому післямови, щоб вірно розставити акценти свого тексту. Все вищесказане не робить «Зоотрополіс» менш милим і захопливим. Звісно, це не зачіпає і чеснот українського дубляжу, який хочеться відзначити окремо (наприклад, заступник мера Вівцянка в російському варіанті зветься «Барашкіс». Просто порівняйте). Але варто все ж пам’ятати: ідеологічні засади дитячого і підліткового кіно формують цілком дорослі люди, тож завжди краще знати, що саме ти їси. Особливо, коли страва така смачна, що ладен забути про все на світі.
