Шарлотта Генсбур – дочка Сержа Генсбура і Джейн Біркін – записала свою першу пісню у 12-річному віці. Це був скандальний трек «Lemon incest» Сержа Генсбура, підкріплений м’яко кажучи неоднозначним відеорядом із напівоголеною Шарлоттою поряд із батьком і її тихим голосом у приспівах. Першу роль Шарлотта отримала у віці 13 років, зігравши в драмі режисера Елі Шуракі «Слова і музика». Музична кар’єра Шарлотти Генсбур розвивалася досить уривисто, оскільки після дебютного альбому «Charlotte for Ever» настав період двадцятирічної перерви; всього ж на рахунку Генсбур п’ять повноцінних лонгплеїв. У кінематографі Шарлотта Генсбур відзначилася вибором сміливих, дивних і складних ролей, граючи у найкращих режисерів: від Жака Дуайона до Ларса фон Трієра і Алехандро Гонсалеса Іньярріту.
Цементний сад
The Cement Garden, 1992 рік, реж. Ендрю Біркін
Роль: Джулі
Екранізація бестселера Йена МакЮена «Цементний сад» режисером Ендрю Біркіном інтонаційно вийшла би зовсім іншою, якби головну ролі не грала саме Шарлотта Генсбур. Цей фільм приніс міжнародну славу не тільки режисерові (до слова, рідному дядьку Шарлотти), але й акторці, яка блискуче зіграла роль, повну хворобливості і патології. Власне, цей фільм по-справжньому відкрив всі її можливості як драматичної актриси, яка при мінімально вираженій акторській техніці здатна витягнути фільм самотужки. Саме в «Цементному саду» Джулі у виконанні Генбсур постійно перетягує глядацьку увагу на себе.
Джейн Ейр
Jane air, 1996 рік, реж. Франко Дзеффіреллі
Роль: Джейн Ейр
У різні роки роль Джейн Ейр грали Джоан Фонтейн, Сюзанна Йорк і Зела Кларк, проте найбільш близьке прочитання цього образу виконала Шарлотта Генсбур в 1996 році в картині знаменитого італійського режисера Франко Дзеффіреллі. Саме Шарлотта Генсбур додала до образу Джейн нотки справжнього бунтарства, граючи при цьому на рівних зі своїм екранним партнером Вільямом Хертом. Для дев’яностих років образ у чомусь норовливої і непоступливої Джейн, якою її зіграла Шарлотта Генсбур, був особливо доречним.
21 грам
21 gramm, 2003 рік, реж. Алехандро Гонсалес Іньярріту
Роль: Мері
Роль Мері Ріверс у фільмі Алехандро Гонсалеса Іньярріту є однією з найсильніших в кар’єрі Шарлотти Генсбур. У цій багатошаровій і навіть багатослівній картині долі героїв знову, як і в «Сука-любові», переплітаються в тугий вузол, і від великої кількості персонажів і драматичних подій мимоволі починає йти кругом голова. Проте режисер приділяє увагу кожному з персонажів, дозволяючи їм розкритися повністю. Мері, образ трагічний, для Шарлотти Генсбур багато в чому є продовженням її минулих ролей у Дуайона і Біркін.
Наука сну
The Science of Sleep, 2006 рік, реж. Мішель Гондрі
Роль: Стефані
Те, що Шарлотта Генсбур є не тільки драматичною актрисою, але й володаркою комедійного дару, відомо, мабуть, далеко не всім. На рахунку Генсбур – головні ролі в таких комедіях, як «Підступність слави», «Моя дружина – актриса» і «Як одружитися і залишитися холостяком», проте всі фарби її комедійного таланту зумів розкрити Мішель Гондрі у своїй гротескній романтичній комедії «Наука сну». У цій дивній, часом підкреслено алогічній кінофантазії Генсбур грає на перший погляд звичайну дівчину Стефані, але оскільки це фільм Мішеля Гондрі, то все, що здається звичайним, зникне досить швидко. Шарлотта Генсбур у цій стрічці гранично природна і гармонійна: нічого зайвого, ніяких надмірних награвань, щоб ще більше підкреслити незвичність героя Гаеля Гарсія Берналя.
Антихрист
Antichrist, 2009 рік, реж. Ларс фон Трієр
Роль: Вона
Коли Шарлотту Генсбур під час інтерв’ю вкотре запитали про «Антихриста», актриса відповіла: «Антихрист» – це терапія і спокуса водночас. За кілька місяців до пропозиції фон Трієра я пережила травму – вдарилася головою, катаючись на водних лижах. І за два тижні з’ясувалося, що у мене внутрішньочерепна кровотеча, потрібно терміново робити операцію, я була молодцем, нічого не боялася, операція пройшла вдало … А потім я раптом усвідомила, яке все крихке, що я могла померти, діти залишилися б сиротами … І з наполегливої, взагалі-то досить сміливої людини перетворилася на якусь нюню. Якось ослабла. Не могла прийняти жодного рішення, боялася за дітей, боялася всього … І тут – «Антихрист». Я зважилася, і він мене врятував від слабкості. Просто тому що я почала працювати над чимось, що важливіше мене. І чого від мене ніхто не чекав». Фільм-скандал став, разом із тим, і фільмом-сповіддю для всіх його учасників: трансгресивною терапією, яка являє собою в тому числі й перевірку глядачів на витривалість.
