Один із фестивальних титанів уперше заявив про себе ще в 1951 році. Саме тоді, під девізом «Вітрина вільного світу», відбувся перший Міжнародний кінофестиваль у Берліні, а відкривала його стрічка Альфреда Гічкока «Ребека». В ті роки Берлінале відбувався у червні і так тривало аж до 1976 року, доки не було вирішено перенести його на зимовий період ближче до Європейського кіноринку (тоді – Ярмарок кіно). Саме на ньому можна придбати фільми для показів у кінотеатрах.
Головна нагорода Берлінале – «Золотий ведмідь». Саме він став символом фестивалю. Все дуже просто – ведмідь також і символ Берліну. Також на фестивалі роздають срібних ведмедів (за найкращу режисуру, найкращу чоловічу та жіночу ролі, музику та за досягнення в області мистецтва), та оголошують Гран-прі журі. Є й ще один ведмедик – кришталевий. Саме його вручають в секції «Покоління», де представлено актуальні художні та короткометражні фільми для дітей та підлітків. До речі, на цьому цікаві «ведмежі премії» не закінчуються, наприклад, є «Тедді» – в його секції беруть участь фільми, в яких порушується тема сексуальних меншин. А от приз екуменічного журі вручають стрічкам, які базуються на законах Біблії.
Важливою для Німеччини є секція «Перспектива німецького кіно». Саме там представлено сучасний національний кінематограф, який щороку поповнює історичну скарбничку. Берлінале орієнтований на прогресивний геополітичний кінематограф і піклується про те, аби щороку у номінаціях було представлено якомога більше країн. Тож виникає питання: за такої великої кількості секцій, номінацій, а також країн-учасників, чи може бути у цього фестивалю власний рецепт успішної стрічки, яка відхопить найголовнішу нагороду? Спробували розібратися.
Золотий ведмідь 1997 року
Народ проти Ларрі Флінта
The People vs. Larry Flynt
Сюжет: стрічка про життя скандально відомого мільйонера-видавця Ларрі Флінта. Саме він у сімдесяті подарував світові чудовий, зухвалий та відвертий журнал «Hustler», який викликав рівно стільки ж захоплення, скільки й осуду. Велику кількість людей такий надмірно відвертий журнал обурював, через зображення сексуальних сцен, оргій, та вульгарних шаржей. Не всі були готові до такого, тож на Ларрі посипалися судові позови. І це був тільки початок його боротьби за свободу друку.
Проблеми, які порушено: свободи слова, свободи друку, судової упередженості, наркозалежності, дискримінації людей, які хворіють на СНІД, власної вседозволеності та «культу» грошей.
Головні герої: Ларрі Флінт – ексцентричний, самовпевнений, скандальний провокатор. А ще він бізнесмен з великої літери, адже він дуже тонко відчував потреби людей, навіть якщо вони йшли всупереч із потребами більш консервативної частини населення. Ларрі ніжно любить свою дружину та брата який насправді робить для журналу не менше, проте залишається в тіні. На відміну від брата він мовчазний та спокійний. Алтея – дружина Ларрі, яка колись прийшла до нього працювати стриптизеркою. Вона, хоч і виглядає наївною дурепою, проте є музою для Ларрі. Її слова ніхто не сприймає всерйоз, проте Ларрі черпає з них ідеї, він цінує Алтею, він – її покровитель. Алан Айзекман – молодий адвокат Ларрі, який, попри всі примхи та наслідки характеру свого клієнта, все ж залишається йому вірним. Він робить все, аби Ларрі щоразу швидше опинився на свободі, майстерно захищає його в суді та поступово стає негласним другом. Зрештою, саме Алан виграє справу Ларрі у Верховному суді.
Діалоги: один з акцентів фільму – ораторські здібності головного героя. Він промовець, якого спочатку слухають друзі та близькі, а згодом – прихильники, які усвідомлюють, який внесок він робить для американської журналістики. Діалоги між персонажами досить насичені та змістовні. Навіть коротенькі фрази спрямовані на те, аби порушити певну проблему, наприклад: «Ніхто не хоче потискати мені руку» – говорить Алтея, коли стає відомо про її СНІД. Лайливі слова роблять стрічку ближчою до народу та більш реалістичною, адже варто пам’ятати, що це – біографічна драма.
Особливості операторської роботи: використано переважно спліт-комплементарну колірну схему. У фільмі багато великих планів облич та присутні детальні плани оголеного тіла (груди, сідниці).
Акценти фільму: варто зазначити, що біографія Ларрі Флінта відтворена досить достовірно. Присутні лише невеликі відхилення: насправді у видавця було декілька адвокатів, але переміг у Верховному суді саме Айзекман; до Алтеї Ларрі був тричі одруженим, у нього було п’ятеро дітей; особу, яка стріляла у Ларрі насправді вдалося знайти, він сам зізнався у своєму злочині. Все інше – достовірно відтворені факти.
Золотий ведмідь 2001 року
Інтим
Intimacy
Сюжет: історія двох самотніх та нещасливих людей, які перестали насолоджуватися життям, втратили жагу до нього. Чоловік та жінка певним чином знайомляться та починають знаходити відраду, забуття та емоційну розрядку лише під час палкого сексу, навіть не знаючи імен один одного. Так вони намагаються втекти від реальності.
Проблеми, які порушено: самотності як душевної, так і фізичної; нещасливих сімейних стосунків; відсутності взаєморозуміння.
Головні герої: Джей – самотній бармен, який покинув свою дружину та дітей, живе у неприбраній квартирі. Він майже завжди сумний, похмурий, його дні – убогі та безрадісні. Клер – акторка в театрі, нещаслива у шлюбі. Нудьга та самотність проникли й у її життя, вона живе за однотипним сценарієм.
Діалоги: одна з особливостей фільму в тому, що між головними героями панує мовчання. Доки вони майже без слів втішають один одного палкими обіймами, вони відчувають внутрішній спокій, знаходячись поруч, тому що формують вигадану дійсність, фактично наділяють одне одного «портретами», які самостійно намалювали в голові. Коли ж вони нарешті починають говорити, краще пізнають одне одного, то все виявляється не так радісно та гармонійно. Саме слова руйнують їх спокій. Що ж стосується інших персонажів, другорядних, то майже всі вони мають свої сильні або ж просто нетипові, більше навіть театральні монологи.
Особливості операторської роботи: попри той факт, що жанр «еротична мелодрама» викликає асоціації із чимось теплим (рожеві, червоні відтінки), корекція кольорів стрічки виконана у холодних тонах. Це допомагає акцентувати увагу на проблемах, які порушуються у сюжеті.
Акценти фільму: важливо згадати той факт, що режисер фільму також і відомий театральний режисер-постановник. Це дуже добре відчувається у стрічці. Коли спостерігаєш за героями під час діалогів, видно надмірну театральну емоційність. Недарма у фільмі навіть додано деталь у вигляді театрального хобі головної героїні. Це підсилює ефект, допомагає створити враження, ніби глядач спостерігає за усім, що відбувається не на екрані, а на сцені.
Золотий ведмідь 2002 року
Віднесені привидами
Spirited away
Сюжет: десятирічна дівчинка Чіхіро разом із родиною потрапляє у царство привидів, де через злу чаклунку має лишитися аби врятувати власних батьків. Таємничий казковий світ одночасно загадковий, привабливий та ворожий, населений різноманітними істотами. Ця подорож відкриє для Чіхіро чимало неочікуваного та нового, як і звичній світобудові так і у сприйнятті себе.
Проблеми, які порушено: дорослішання, ініціації; жадоби; забруднення навколишнього середовища; обжерливості.
Головний герой: Чіхіро/Сен – на перший погляд звичайна капризна балувана дівчинка, яка ще зовсім не планує дорослішати та вчитися відповідальності. Проте різні ситуації змушують її поступово проходити свій обряд ініціації, крок за кроком стаючи дорослою та відповідальною. Її найкращі риси – терплячість та безкорисливість. Хаку – права рука чаклунки. Він допомагає Чіхіро в її починаннях, у певний момент розуміє, що колись вже був знайомий із дівчиною. Зрештою, вони стають чудовою командою. Юбаба – страшна чаклунка, не любить, коли з нею сперечаються, завжди дотримується своїх обіцянок, тож слів на вітер не кидає. Вона всіх тримає у страху, окрім власного сина, його вона якраз страшенно балує. Обожнює багатство та ненавидить ледацюг.
Діалоги: їх в цьому анімаційному фільмі сміливо можна назвати повчальними, в першу чергу для головної героїні. Спілкуючись із різними істотами, вона поступово набирається життєвої мудрості, віднаходить важливі цінності, усвідомлює людські гріхи (обжерливість, жагу до багатства тощо) та дорослішає.
Особливості операторської роботи: яскраве культове аніме, виконане повністю в дусі жанру. Оскільки це анімаційний фільм, оцінювати його в цьому блоці будемо трохи інакше, а саме: зосередимо увагу на концепції зовнішностей. Лише Юбаба – персонаж, який виглядає по-європейськи, так само, як і її помешкання. Відчутний вплив Заходу. Всі ж інші кімнати, в яких мешкають працівники, виконано в традиційному японському мінімалістичному стилі. Стрічка дуже насичена яскравими та нетиповими образами та деталями, на які слід звертати увагу під час перегляду. Уявіть, наче ви у VR-окулярах та вертіть головою, аби побачити все, над чим так старанно працювали під час створення цього аніме.
Акценти фільму: аніме сповнене символів, наприклад, імена тут відіграють далеко не останню роль: Хаку – «божество бурштинової річки»; Сен – «тисяча», а оскільки це імя дівчині дала чаклунка, це ще раз підтверджує її любов до грошей. Лише повернувши собі власні імена, можна стати вільною людиною. Не менш важливою у стрічці виступає й сила слова, на цьому неодноразово акцентують увагу навіть самі персонажі. Цікаво й те, що в цьому аніме відсутній поділ персонажів на «добрих» та «злих». Це дуже добре прослідковується у персонажі Безликого, він дзеркально відтворює характери тих, з ким спілкується. Так, для Чіхіро – він добрий та скромний, бо вона поводить себе із ним так само, з іншими – нагадує монстра, бо ті люди пронизані жадобою. Фактично навіть чаклунку не можна називати суто негативним персонажем, адже вона несе безліч повчальних мотивів, наприклад, зокрема вона – людина слова, що було надзвичайно важливим у всі часи. Цей анімаційний фільм також звертає увагу на проблемах надмірного гедонізму під час поїдання їжі, а також важливості раціонального використання природних ресурсів, бо вони – то наше життя.
Золотий ведмідь 2010 року
Мед
Bal
Сюжет: Юсуф – син пасічника, Якупа. Життя героїв здається тихим та розміреним до того дня, доки батько не вирішує відправитися до лісу на пошуки бджіл та меду. У результаті нещасного випадку він гине. Юсуфові необхідно пройти «школу» дорослішання та прийняти втрату.
Проблеми, які порушено: батьків та дітей; дорослішання; соціалізації.
Головні герої: Юсуф – мовчазний скромний хлопчик, в якого є певні проблеми із соціалізацією, бо тільки з батьком він відчуває себе впевнено, тільки при ньому може читати та не заїкатися. Хлопчик живе у своєму внутрішньому світі, майже не спілкується з матір’ю. Якуп – батько хлопчика, його найкращий друг, наставник та приклад. Саме він дає Юсуфу перший цінний урок поезії: сни не можна розповідати, а якщо робити це, то пошепки. Зехра – мати, її персонаж важливий для сюжету тому, що саме спостерігаючи за розвитком ставлення Юсуфа до неї глядач може спостерігати етапи його дорослішання.
Золотий ведмідь 2017 року
Тіло і душа
Testről és lélekről
Сюжет: на скотобійню приходить працювати новий інспектор контролю якості – Марія. Там вже працює Ендре, фінансовий директор. Здавалося, що історії цих людей могли б бути банальною, проте після інциденту на підприємстві психолог виявляє, що їм щоночі сняться однакові дивні сни. Вони пробуджують у Марії та Ендре бажання пізнати один одного краще. Це початок тендітної історії.
Проблеми, які порушено: самотності, комплексів та боротьби із ними, відсутності співчуття.
Головні герої: Марія – замкнута, мовчазна, має проблеми із соціалізацією, погано розпізнає та демонструє емоції. Має є певні розлади в аутичному спектрі та досі ходить до дитячого психолога. Вона самотня, але з людьми їй важче. Ендре – меланхолійний, самотній, старіючий чоловік із паралізованою рукою. Він майже з першого погляду знаходить Марію привабливою для себе, тож це мотивує його почати боротьбу із власними комплексами, а дівчину – зі своїми.
Рецепт фестивального кіно. Берлінале
- Складна сюжетна концепція, неоднозначність всього, що відбувається;
- Важлива життєва проблема в центрі сюжету – самотності або дорослішання, батьків та дітей. Проте на фоні також порушується й багато інших проблем;
- Мінімалізм у всьому (кадри, діалоги) – за смаком;
- Велика кількість символів – за смаком;
- Важливість людської наготи для повноти кадру (максимально реалістично та подеколи навіть відверто) – за смаком;
- Експериментальні жанри, як для фестивального кіно (еротика, аніме тощо).
Стрічки, які перемагають на Берлінале, – складні та неоднозначні. Вони часто нагадують повчальні філософські притчі, які майже неможливо повністю зрозуміти під час першого перегляду. Часто в сюжетах порушуються дуже тонкі теми, наприклад, проблеми із соціалізацією («Мед», «Тіло і душа», «[Не] Торкайся»), а режисери настільки майстерно дозволяють прожити разом із персонажами складні та важливі для них моменти, що наприкінці стрічки може залишитися дивний післясмак – певне емоційне виснаження, проте все ж приємне. Для цього кінофестивалю важливі не слова, які говоритимуть герої, з рештою, вони можуть й зовсім майже весь час мовчати, а те, що вони відчувають, бо внутрішній світ – те, з чим живе кожен із нас, тож важливо навчитися не лише переживати за свої проблеми та турботи, але й стикатися з ними, аби побороти. Саме цьому вчать стрічки, яким Берлінале дарує ведмедів.
