Девід Фінчер
дата народження: 28 серпня 1962 р.
Коли говоримо про перфекціонізм у кіно, то відразу згадуємо Стенлі Кубрика з його надзвичайною вимогливістю. Однак серед сучасних кінематографістів є ще один біль студійної системи, і ім’я йому – Девід Фінчер. Сам режисер не надто любить розповідати про себе Народився в родині редактора журналу Life (звідси й любов до історій) і медсестри психіатричної клініки (можливо, тут криється захоплення маніяками). Девід рано почав працювати, тому перепробував мало не всі професії ще в юності: від посудомийника до офіціанта. Як і мало не всі діти 60-х, він мав жагу документувати події на подаровану батьками восьмиміліметрову камеру. Надихала малого Девіда стрічка «Буч Кессіді та Санденс Кід» з Робертом Редфордом та Полом Ньюманом.
Потрапити до лап Голлівуду вдалося не відразу, хоча Фінчер і працював асистентом на гучних проектах («Зоряні війни. Епізод VI. Повернення джедая», «Індіана Джонс та Храм Долі»). І ось тут почалося – юний Девід почав знімати кліпи, які сформували любов до кліпового монтажу, який можна помітити мало не у всіх його повнометражних роботах. Хоча і першою його роботою в кіно вважають «Чужого 3», Фінчер відзначився зйомками концертного фільму для Ріка Спрінгстіна. Нині цю роботу варто рекомендувати лише затятим прихильникам Девіда, адже у ній мало що нагадує про стиль режисера. Чудернацькі намальовані від руки спецефекти та музика Спрінгстіна ледве змагаються з похмурим стилем дорослого Фінчера. Згодом з’явилися і повноцінні відеокліпи перфекціоніста.
Дорогу до великих бюджетів та визнання Девід Фінчер пробив завдяки соціальній рекламі проти паління. У відеоролику дитина в утробі матері палила цигарку, тому ця реклама вже на рівні ідеї викликала шок у будь-яких фундаменталістів, які боролися із шокуючими зображеннями на телеекранах. Музичні відео від Фінчера варті окремого матеріалу, однак треба хоча б зазначити, що за першими роботами режисера можна відстежити любов до монохрому та замкнутого простору. Фінчер рідко виходить за межі студії, тому у кожному його кліпі (для Майкла Джексона, Мадонни, Nine Inch Nails чи Джастіна Тімберлейка) достатньо уваги приділяється об’єктам у замкненому просторі.
фільмографія
1992 — «Чужий 3»
1995 — «Сім»
1999 — «Бійцівський клуб»
2002 — «Кімната страху»
2007 — «Зодіак»
2008 — «Загадкова історія Бенджаміна Баттона»
2010 — «Соціальна мережа»
2011 — «Дівчина з тату дракона»
2013-.. — «Картковий будинок»
2014 — «Загублена»
Все змінилося, коли студія XX century Fox вмовила Фінчера вкусити шматок пирога під назвою «Чужий 3». Жоден режисер абстрагувався від власного проекту так, як Девід від франшизи про ксеноморфів після виходу стрічки у прокат. Почалися судові процеси стосовно прав на показ «режисерської» версії, у якій не було нічого режисерського. Фінчера не влаштовувало буквально все: від бюджету фільму до якихось мінімальних сценарних рішень. Згодом американський кінокритик Роджер Еберт назвав «Чужого 3» «одним із найгірших і водночас візуально довершених фільмів». Хоча ненависть Девіда Фінчера до цього проекту цей факт аж ніяк зменшив.
Фінчер дуже вибагливо ставиться до кожного свого проекту. Наразі він знайшов себе у серіалах для Netflix: «Картковому будинку» та «Мисливці за розумом», кілька серій яких він власноруч зрежисував та врешті-решт став виконавчим продюсером. Що не вдалося Фінчеру, то це домовитися з телеканалом HBO. Продюсери запропонували йому аж три проекти, які були для режисера вельми цікавими. Однак, через творчі розбіжності та недомовленості щодо бюджету, Девід відмовився від усіх трьох. Серед них був, наприклад, римейк британського серіалу «Утопія». Сценарій до нього готувала американська письменниця Гілліан Флінн, роман якої Девід Фінчер екранізував у фільмі «Загублена». Найбільш захопливим серед нереалізованих стрічок режисера, мабуть, була екранізація коміксу Чарльза Бернса «Чорна діра» про підлітків, які зазнавали мутації, займаючись сексом без контрацептивів (ще одна метафора на СНІД). Наразі екранізація вже в розробці, але без Девіда Фінчера.
Якщо ми вже згадали про перфекціонізм Фінчера, він полягає не лише у скрупульозному пошуку сценаріїв для екранізації. Девід знаменитий перш за все захопленням спеціальними комп’ютерними ефектами. Та у нього вони залишаються непомітними – не так, як у голлівудських блокбастерах на кшталт «Трансформерів». Наприклад, у фільмі «Зодіак» мало не всі сцени на вулиці були створені на стадії пост-продакшену, а морозні подихи Джессі Айзенберга та Ендрю Гарфілда в одній зі сцен «Соціальної мережі» теж були створені за допомогою комп’ютера. Блогер Еван Пушакпомітив ще одну цікаву деталь у стрічках Девіда Фінчера: камера ловить кожен рух актора у кадрі й слідкує за ним – так створюється відчуття надзвичайної присутності.
Попри цинізм режисера, щось у його стрічках знаходить відгомін у серцях аудиторії. Вона хоче бачити криваве насилля, яке Фінчер свідомо залишає поза кадром, але детально розбирає його наслідки. Девіда цікавить природа не маніяків, але звичайних людей, які можуть уособлювати певні вчинки емоційно нестабільних людей. Карикатурист це, який шукає вбивцю у «Зодіаку», чи студент-геній, який майже повністю відокремив себе від суспільства у «Соціальній мережі», кожен персонаж фінчерівської історії так чи інакше знаходить себе дистанційованим від навколишнього середовища. Він має мету, ціль та способи її досягнення, але зіштовхується з наслідками свого обсесії у медіа («Загублена») або у рефлексіях своїх бажань («Бійцівський клуб»). «Люди – збоченці. Це фундамент моєї кар’єри», – жартує режисер і тут вже з ним важко не погодитися.
Вибрана фільмографія
1992
Alien 3
жанр: наукова фантастика
у головних ролях: Сігурні Вівер, Ленс Генріксен, Чарльз Денс
Чужий 3
Завершення зйомок першої студійної роботи Девіда Фінчера змусила його навіть замислитися над продовженням кар’єри режисера. Хоча нині при повторному перегляді стрічка не скидається на жахливий недопалок продюсерських примх. Найбільше проблем звісно полягає у сценарії, адже воскрешати Сігурні Вівер у фільмі за фільмом стало якщо не поганим тропом, то принаймні чудернацьким жартом. Жоден персонаж не має цілі, а нові вкраплення у класичний сюжет не додають нічого вартого уваги. Зрештою, «Чужий 3» залишає по собі враження атмосферного фільму, якому не пощастило з історією, бюджетом та продюсерами.
1995
Se7en
жанр: трилер
у головних ролях: Бред Пітт, Морган Фрімен, Кевін Спейсі
Сім
Найбільша вдача режисера полягала в тому, що він побачив потенціал в історії про вбивцю, який видає себе раніше, ніж його знаходять детективи. Звісно, сценарій кілька разів переписувався, але фінальний результат і досі здається вишуканим детективом, якого ми просто не заслуговуємо. Дует Бреда Пітта та Моргана Фрімена нині видається одним із найкращих у Голлівуд,і і це полягає не лише в харизмі акторів. Судіть самі, Фінчер протиставив двох абсолютно різних детективів хтонічному злу. Розсудливість одного та імпульсивність іншого дуже добре спрацьовуються разом. А якщо переглядати стрічку у 2018 році, то на Кевіна Спейсі без страху і не глянеш. Звідки не крути, але це ідеальне вступне кіно для тих, хто прагне почати знайомство з творчістю Фінчера.
1997
The Game
жанр: трилер
у головних ролях: Майкл Дуглас, Шон Пенн, Дебора Кара Анґер
Гра
«Це не фільм про справжнє життя. Це фільм про фільми», – говорить Девід Фінчер у аудіокоментарях до «Гри». Окей, без контексту його важко зрозуміти, тому прояснимо: у фільмі йдеться про 48-літнього чоловіка, якому брат підкинув гру. Її суть полягає в тому, щоб постійно тримати тебе в дусі, тонусі, стресі і відчувати самого себе живим у корпоративному світі білих комірців. Майкл Дуглас наважується на такий хід і врешті-решт відчуває себе живішим, ніж будь-коли. Після «Семи» від Фінчера очікували більшого, адже планка якості була піднята надто високо, але після релізу стрічки на Blu-Ray та коментарів режисера аудиторія поставилася до фільму більш прихильно. В пору говорити і про актуальність спадщини Девіда Фінчера, коли у 2018 році вийшла комедія «Нічні ігри», яка повністю повторювала сюжет фінчерівського фільму, але у гумористичному руслі.
1999
Fight Club
жанр: драма
у головних ролях: Бред Пітт, Едвард Нортон, Гелена Бонем Картер
Бійцівський клуб
Автор однойменного роману Чак Паланік неодноразово казав, що фінал стрічки у Фінчера вийшов набагато краще, ніж у його книзі. Власне, це можна сказати і про фільм загалом. На порозі нового тисячоліття режисер видає глядачу не буклет і навіть не брошуру про повальний консюмеризм нового покоління. «Бійцівський клуб» – це підручник з саморуйнації та знищення прекрасного. За силою впливу на сучасний кінематограф стрічку Фінчера можна порівняти хіба що з атомною бомбою, яка летить із нищівною силою. У 1999 році цю силу ще не змогли помітити чи усвідомити, тому фільм не зібрав достатньо коштів у кінопрокаті та став справжньою провокацією на Венеційському кінофестивалі. Втім, після релізу на відео це кіно про роздвоєння особистості, безсоння та жагу до змін стало культовим.
2002
Panic Room
жанр: трилер
у головних ролях: Джоді Фостер, Крістен Стюарт, Джаред Лето
Кімната страху
Коли мова йде про клаустрофобічну природу фільмів Девіда, то на думку відразу спадає «Кімната страху». Чи то жартома, чи ні, але режисер називає його «фільмом для побачень». Натомість, це скоріше стрічка про розрив, розлучення та хибні знаки. Жінка разом із донькою переїздить до будинку-фортеці, який перетворюється на в’язницю, коли у ньому з’являються вельми харизматичні грабіжники. Нині у стрічці часто вбачають метафору до подій 11 вересня, але «Кімната страху» вийшла задовго до катастрофи у Нью-Йорку. Варто розглядати фільм Фінчера у більш широкому спектрі. Наприклад, як доволі сильне феміністичне висловлювання про відверту маскулінність зовнішнього світу перед слабкою жінкою у товстих стінках власного дому. До того ж, стрічку варто подивитися хоча б через Крістен Стюарт у «досутінкову» епоху і переконатися, що її акторська гра завжди заслуговувала більше глядацької уваги.
2007
Zodiac
жанр: трилер
у головних ролях: Джек Джилленгол, Марк Руффало, Роберт Дауні-молодший
Зодіак
«Зодіак» маркує нову еру у творчості режисера. Він переходить із плівки на цифру і повертається до теми маніяків-убивць після трилеру «Сім». У «Зодіаці» перфекціонізм Фінчера переходить всі межі. Як згадувалося вище, у стрічки доволі багато кадрів із комп’ютерною графікою, а сцени вивчення матеріалів маніяка варті окремої відзнаки і, можливо, окремого огляду. З усієї фільмографії Девід Фінчера у цій стрічці найменше гумору, найбільше брутального насилля. Ба більше, «Зодіак» можна було б вважати найбільш особистим фільмом режисера, адже у ньому йдеться про журналістів, які надто захопилися особистістю маніяка. Як пам’ятаємо, батько Девіда Говард працював у журналі редактором, а його син жив у той час, коли маніяк орудував у Сан-Франциско та сусідніх містах. Власне це і лякає найбільше – вбивця у фільмі знаходиться на крок попереду і завжди десь поруч.
2008
The Curious Case of Benjamin Button
жанр: драма
у головних ролях: Бред Пітт, Кейт Бланшетт, Тільда Свінтон
Загадкова історія Бенджаміна Баттона
Цю стрічку можна сміливо назвати найбільш оптимістичною у творчості Девіда, хоча і прийшла вона до нас за посередництва книги одного з найзнаковіших письменників «втраченого покоління» Ф. Скотта Фітцеджеральда. «Бенджамін Баттон» – це рефлексія Девіда на смерть свого батька, якого не стало у 2003 році, тому у фільмі зачіпається найбільш тонка для режисера тема життя та смерті. Виконана у золотих та бурштинових кольорах, стрічка набуває найбільшої сентиментальності під фінал, коли молодий Бред Пітт стоїть перед старіючою Кейт Бланштетт, викликаючи у глядача відчуття марення. Так, «Бенджамін Баттон» має вигляд аномалії у похмурій фільмографії Фінчера, але відчуття сну, яке заспокоює і водночас тривожить, все ще продовжує розбурхувати уяву прихильників режисера.
2010
The Social Network
жанр: драма
у головних ролях: Джессі Айзенберг, Ендрю Гарфілд, Джастін Тімберлейк
Соціальна мережа
Цинічні програмісти з фільму «Соціальна мережа» доволі потужно римуються з образами, які Фінчер розробляв раніше. В одному з інтерв’ю він говорить, що стрічка могла бути кращою – як розважальний сегмент кіно – якби говорила про американську потребу в ексклюзивності. Однак, якщо придивитися уважніше, то головні герої тільки і хочуть бути вагомими та свого роду ексклюзивними. Сценарій Аарона Соркіна можна перебирати, як кубик Рубіка, в якому з кожним переглядом знаходяться все нові алюзії та метафори на сучасну форму життя, яка нічим не відрізняється від первісної. Девіду Фінчеру залишилося лише підкреслити цю первісність та людську відчуженість і, звісно, йому це вдалося прекрасно. Про це говорить і «BAFTA», і «Золотий Глобус», і навіть номінація на «Оскар» за найкращу режисуру.
2011
The Girl with the Dragon Tattoo
жанр: трилер
у головних ролях: Деніел Крейг,Руні Мара, Крістофер Пламмер
Дівчина з тату дракона
Коли майже водночас виходять дві екранізації однієї книги, приставати на чийсь бік. Ти маєш обрати, з ким ти вестимеш дружбу – зі скандинавським холодом та Нумі Рапас чи фінчерівським цинізмом та Руні Марою. Звісно, вибір не такий уже й обов’язковий. У Фінчера головного поганця можна впізнати вже з першого кадру. Режисера радше хвилюють поведінкові механізми людей, чоловічі слабкості та жіноча впевненість. Детективна історія Стіга Ларссона – це лише умовне тло, важливе для перевтілення персонажів, однак їхніх внутрішніх демонів не висмикнеш одним розчерком пера. Режисер лише підкреслює їхні темні чесноти, зробивши неочевидний хід конем у кастинговому рішенні. Мужній Даніел Крейг грає слабкого скиглія, а Руні Мара – одну з наймогутніших жінок в історії кіно. Що ще потрібно для того, аби винести вирок «сильна екранізація»?
2014
Gone Girl
жанр: трилер
у головних ролях: Бен Аффлек, Розамунд Пайк, Тайлер Перрі
Загублена
Після перегляду «Загубленої» можна впевнено сказати, що наймоторошнішим вбивцею шлюбу є побут. Це зараз здається, що екранізація Девідом Фінчером роману Гілліан Флінн має неочевидне підґрунтя. Однак історія про жінку, яка тікає з дому і тим самим створює неприємності своєму чоловіку, так чи інакше точно влучила в ціль. Почнемо хоча б з того, що Фінчер вже кілька разів поспіль впорався зі структурою щоденника, який веде головний герой. По-друге, з очевидних причин «Загублена» – це фемінне кіно, яке, проте, цікаве для будь-якої аудиторії. Фінчер показує, як медіа швидко робить висновки зі щойно отриманих матеріалів і створює власну картинку для світу. В епоху #MeToo це кіно актуальне, як ніколи, хоча його не так вже й часто згадують. На жаль, Девід повністю повторив слабкий відкритий фінал книги і тим самим не поставив крапку, яку так хотілося поставити.
Картковий будинок \ Мисливець за розумом
Третій виток у кар’єрі режисера розпочався, коли він приєднався до зйомок серіалів. Власне, Фінчер не відрізняє малий екран від великого та використовує візуальний ряд та наративну структуру навіть у серіалах, які продюсує самостійно. Кілька знятих епізодів для «Карткового будинку» та «Мисливця за розумом» анітрохи не відрізняються від останніх повнометражних робіт режисера. І це добре, адже таку увагу до деталей рідко зустрінеш при швидкому виробництві серій кожного проекту. Втім, попри таку продуктивність, хочеться побачити ще один повний метр від Фінчера, адже Френк Андервуд пішов із Білого дому, а Холдену Форду ще довго доведеться ганятися за маніяками у своєму серіалі. Наразі Бред Пітт заохочує режисера взятися за сиквел «Світової війни Z», але поганець Фінчер зайнятий Netlfix’ом. Він, як і його кіноманіяки, вміє розтягувати задоволення.
