Десятий ювілейний Міжнародний Одеський кінофестиваль підготував багато сюрпризів. Організатори до останнього тримали програму фестивалю у секреті. Як і годиться, всі вершки з Берлінале та Канн зібрані у програмі «Фестивалі фестивалів» та міжнародному конкурсі. Крім того завітають Роуз МакГавен із короткометражним фільмом «Дон», відбудуться творчі зустрічі з Катрін Деньов та Майклом Лі, які теж привезуть свої останні стрічки. Ми не включали у добірку короткий метр, хоча і хотілося відзначити кількох режисерів зі своїми проєктами (як то наприклад нову роботу Єлизавети Сміт). Не побачите у гайді й багатьох ретроспектив та подій, на зразок перфомансу від команди Влада Троїцького. Це зовсім не означає, що вони не варті уваги. Навпаки, радимо відвідати заходи у Зеленому театрі та Потьомкінських сходах. Цьогорічна добірка Одеського кінофестивалю по-справжньому вражає своєю насиченістю, тож ми відібрали 25 фільмів, яких має бути достатньо, аби задовольнити спрагу перед українським кінопрокатом осені.
Додому
evge, реж. Наріман Алієв
14 липня 18:30
15 липня 10:00
Про що:
У чоловіка помирає син на війні. Йому доводиться вирушати з Криму до Донбасу, щоб забрати тіло померлого і заразом повернути ще одного сина з Києва додому. Цей шлях буде наповнений перешкодами та емоційними зізнаннями одне одному.
Чому дивитися:
Повнометражний дебют Нарімана Алієва прем’єрувався на Каннському кінофестивалі в секції «Особливий погляд», що неминуче змушує звернути на нього увагу. Головну роль виконав режисер Ахтем Сеітаблаєв, який за словами Алієва, повністю йому довірився. Після порівнянь із творчістю Аббаса Кіаростамі та Нурі Більге Джейлана «Додому» вже вартує перегляду на великому екрані.
Монос
Monos, реж. Алехандро Лендіс
13 липня 19:00
14 липня 12:30
Про що:
Вісім дітей взяли заручника та корову і тепер на вершині гори намагаються зрозуміти, як вийти із цієї ситуації.
Чому дивитися:
«Монос» – це такий собі тихий фестивальний хіт, який починає своє сходження із «Санденса» і поступово добирає прихильників на решті міжнародних конкурсів. Його вже встигли назвати новим «Володарем мух». Щоправда, його сюжет більше нагадує «Жорстокий струмок» – кіно про дітей, які стикаються з насиллям на фоні неймовірної природи. Цілком можливо, «Монос» отримає статус і тихого культу, який не соромно передивлятися як класику через кілька десятків років.
Сувенір
The Souvenir, реж. Джоана Хогг
18 липня 20:30
19 липня 12:00
Про що:
Молода студентка Джулія вчиться на режисурі та постійно позичає гроші у своєї матері на зйомки. Втім, грошей йде ще більше, коли Джулія зустрічає старшого за віком коханця. І з цим коханцем їй доведеться змінити погляди на власне життя.
Чому дивитися:
Формально «Сувенір» – суцільне відкриття Онор Свінтон-Бірн, яка дебютувала у маленькій ролі для фільму Луки Гуаданьїно «Я – це любов». До того ж, Джоана Хогг давно не знімала відвертих драм, а тут ще й напів автобіографічне кіно у двох частинах. Кажуть, що у другому фільмі з’явиться Роберт Паттінсон, а поки що режисерка продовжує відкривати нові імена в кінематографі, знімаючи доньку Тільди Свінтон поряд із матір’ю так, наче вони завжди працювали разом на камеру.
Сиротинець
Parwareshghah, реж. Шарбану Садат
15 липня 18:30
16 липня 10:00
Про що:
Наприкінці вісімдесятих Кондрат потрапляє до притулку у Кабулі. Він полюбляє стрічки Боллівуду і спекулює квитками до кінотеатру. Проте влада змінюється, і таким, як Кондрат, доводиться нелегко адаптуватися до нового політичного режиму, знаходячись у сиротинці.
Чому дивитися:
Наразі стрічка Шарбану Садат має 100% на RottenTomatoes, що відразу просуває фільм у категорію must see. Прем’єра відбулася у програмі «Двотижневика режисерів» цьогорічних Канн. Ця програма славиться своїми чудернацькими підбірками, які переважно набирають популярності через оригінальну яскравість та креативність. Враховуючи післявоєнні настрої, що стикаються з дитячими уявленнями про свободу, «Сиротинець» вже на рівні фабули приваблює своїм сетингом.
На посту!
Au poste!, реж. Квентін Дюп’є
15 липня 21:00
16 липня 12:30
Про що:
Чоловік знаходить на ґанку свого будинку мерця. Він викликає поліцію і наражає себе на небезпеку. Чоловіку доведеться провести всю ніч у відділку, де на нього чекає дуже довгий і дивний допит від начальника поліції.
Чому дивитися:
Квентін Дюп’є вже зарекомендував себе як сторітелер, який жонглює сюжетами швидше, ніж працівники цирку. Його торішний фільм «На посту!» – абсурдна пародія на фільми з поліцейськими допитами. Дюп’є полюбляє викручувати сюжет до неможливої дивовижності. Тим паче у титрах Бенуа Пульворд – тож турбуватися за комедійну складову не доводиться.
U311 «Черкаси»
реж.Тимур Ященко
16 липня 20:00
20 липня 16:30
Про що:
Хлопці Мишко та Лев потрапляють на судно ВМС України «Черкаси» та виходять у плавання. Втім, коли вони повертаються назад, то з країни втікає президент, а півострів Крим захопили «зелені чоловічки». Судно не здається до останнього, коли вже всі склали зброю. Стрічка заснована на реальних подіях.
Чому дивитися:
Вслід за «Кіборгами» в Україні починає з’являється масштабне патріотичне кіно, яке засноване на реальних історіях. Хоч історія із судном «Черкаси» менш відома за Донецький аеропорт, вона також заслуговує на кіноекранізацію. Тим паче, про героїчний подвиг моряків мусить дізнатися якомога більше людей.
Мої думки тихі
my thoughts are silent, реж. Антоніо Лукіч
18 липня 20:00
19 липня 17:00
20 липня 14:30
Про що:
Головний герой отримує перспективну роботу звукорежисера. Йому потрібно записувати звуки закарпатських тварин і, можливо, він переїде до Канади. Втім, на заваді у роботі стає матір протагоніста, яка більше шкодить, аніж допомагає.
Чому дивитися:
Прем’єра відбулася на міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах, де за тиждень до показу в Одесі фільм отримав спеціальний приз журі. Після комедійного експерименту «В Манчестері йдуть дощі» Антоніо Лукіч підтримує свій авторитет повнометражним дебютом. «Мої думки тихі» вже схожий на щирий guilty trip про поєднання мрії, роботи та родини.
Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго
Heat Singers, реж. Надія Парфан
18 липня 17:30
20 липня 17:30
Про що:
Документальний фільм про голову профспілки, який окрім буденної праці, робить щось незвичайне – організовує профспілковий хор з працівників Івано-Франківськтеплокомуненерго.
Чому дивитися:
Після скасування Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» Надія Парфан не зникла з кінематографічних радарів. Вона знімала «Співає…» близько трьох років, змінювала концепцію і нарешті готова показати результат в Одесі. Івано-Франківськ вибраний не просто так. Саме на теплокомуненерго довгі роки працювала мати режисерки. Тому це ще й особиста історія Парфан, яка восени вийде в український прокат.
Портрет дівчини у вогні
Portrait de la jeune fille en feu, реж. Селін Ск’ямма
19 липня 16:00
20 липня 10:30
Про що:
Бретань. 1770 рік. Художниці замовляють портрет для майбутньої нареченої Елоїз. Вона не надто хоче виходити заміж, а художниця не мусить видавати себе за роботою, тому спостерігає за жінкою вдень і малює вночі.
Чому дивитися:
Після рясних схвальних рецензій з Каннського кінофестивалю «Портрет дівчини у вогні» став найбільш очікуваним фільмом фестивалю. Хвалять за майстерну роботу з візуалом, а нагорода за найкращий сценарій говорить і про міцний наратив. Фільм Ск’ямма також отримав «Квір-пальму», а сама режисерка стала першою жінкою за довгі роки, яка забрала цю нагороду на кінофестивалі.
Паразити
Gi-saeng-chung, реж. Пон Джун Хо
18 липня 15:00
Про що:
Сім’я з чотирьох безробітних бідкається у пошуках заробітку. Щастить сину – він знаходить високооплачувану роботу репетитора, але доводиться підробляти собі документи. Там він дізнається про ще одну вакансію і хоче влаштувати сестру. Однак для цього треба здійснити хитрий план.
Чому дивитися:
Пон Джун Хо позаминулого року залишився всіх у підвішеному стані, коли показував «Окчу» на Каннському кінофестивалі. Тьєррі Фремо прохолодно ставився до продукції Netflix, а сам фільм дуже прямо видавав свій еко-меседж. Нове кіно змусило його змінити вектор виробництва. Захотілося зняти щось менше за масштабом і тому з’явилися «Паразити», які асоціативно нагадують переможців Канн у 2018 році – «Крамничних злодюжок». Та є в них ще дещо спільне – «Золота пальмова гілка».
Біль і слава
Dolor y gloria, реж. Педро Альмодовар
14 липня 15:30
16 липня 14:30
Про що:
Відомий режисер втомлюється від власних звершень та здобутків. Все частіше він поринає у ностальгію та спогади за втраченим часом, а особливо – за своєю матір’ю, яку у фільмі грає Пенелопа Крус.
Чому дивитися:
Альмодовар не соромиться рефлексій і щиро зізнається, що це може бути його останній фільм. І це скидається на правду, адже кіно неначе сповідується у всіх гріхах та промахах режисера. Антоніо Бандерас отримав нагороду за найкращу роль у Каннах, а Педро Альмодовар залишився цілком задоволений теплим прийомом на кінофестивалі, який зробив його ім’я відомим на весь світ.
Дилда
Дылда, реж. Кантемір Балагов
17 липня 15:00
18 липня 14:30
Про що:
Післявоєнні роки. З Ленінграду зняли блокаду, але жителі поки не дуже розуміють, як жити у такому становищі. Дві жінки Ія та Маша хочуть побудувати щастя серед цих руїн.
Чому дивитися:
Вдруге Кантемір Балагов показує свій фільм у секції «Особливий погляд» у Каннах і вдруге отримує нагороду. Цього разу за режисуру. Його трохи дратує номінація на «Квір-пальму», адже кіно не зовсім про стосунки двох жінок. Цікаво спостерігати, як молодий учень Олександра Сокурова заходить на незнайомий часовий простір, адже у минулому фільмі «Тіснота» йшлося про щось знайоме – буремні дев’яності.
Бакурау
Bacurau, реж. Жуліано Дорнель та Клебер Мендонса Фільо
14 липня 21:30
16 липня 15:00
Про що:
Спільнота селища Бакурау хоронить свою матріархиню Кармеліту – 94-літню жінку, яка була для селян майже святою. До них приїздить режисер, який хоче зняти про жителів кіно, але вони приховують багато страшних секретів.
Чому дивитися:
Зізнаймося, Удо Кір – головне guilty pleasure закоренілого кіномана, а якщо він знімається й у фестивальному кіно, що поєднує в собі наркотичні тріпи, то квитки варто купувати негайно. «Бакурау» може стати «Менді» 2019 року. Тим паче нагорода Каннського журі сприяє такій асоціації.
Маленька червона сукня
In Fabric, реж. Пітер Стрікленд
18 липня 21:30
Про що:
У крамниці продається неймовірно гарна червона сукня. Її купує жінка, але досі не усвідомлює, що заплатила не лише гроші за неї, але й іншу – страшнішу ціну.
Чому дивитися:
Пітер Стрікленд – один з тих режисерів, які усвідомлюють інструментарій кінематографу. Крім візуальної довершеності, він може впоратися зі звуком так, що кілька ночей без сну гарантовані. Всі, хто бачив «Студію звукозапису Берберян» підтверджують цю думку. «Маленька червона сукня» вже позиціонується, як квінтесенція його творчості. Фільми Стрікленда – рідкісні гості українського кінопрокату, тому поспішайте побачити на великому екрані.
Вас не було на місці
Sorry We Missed You, реж. Кен Лоуч
15 липня 15:00
17 липня 17:30
Про що:
Родина ледве пережила економічну кризу 2008 року. Чоловік змушений викупити фургон і займатися доставкою. Проте така робота віддаляє його від сім’ї і доводиться миритися з новою дійсністю.
Чому дивитися:
Кен Лоуч знову знімає гостросоціальне кіно. Чим воно поки відрізняється від попередніх робіт, поки мало відомо. Однак, ніхто не знімає стрічку про фінансову кризу та безробіття потужніше, ніж цей британець. Після прем’єри на Лазуровому узбережжі, прихильники режисера залишилися задоволені, тому навряд чи розчарування – це та емоція, яка залишиться після перегляду. У програмі «Спеціальні покази» покажуть ще один фільм Кена Лоуча – «Залу Джиммі».
Мертві не помирають
dead don't die, реж. Джим Джармуш
13 липня 13:30
19 липня 15:00
Про що:
Місто Сентервіль населяють непримітні особистості. Та вони стають помітними, коли на місто находить зграя зомбі. Звісно, дехто з них полюбляє каву. Інакше це б не був Джим Джармуш.
Чому дивитися:
Фільм-відкриття Каннського кінофестивалю розчарував кінокритиків. Воно і зрозуміло, адже Джармуш ніколи не знімав відверто жанрових комедій. Тим паче про зомбі. На виході отримали довгий жарт з ламанням четвертої стіни, тому варто поставитися легше до джармушевських мерців. Вони зовсім нікого не образять, а може навіть і покепкують над поп-культурою та любов’ю до чорного напою.
Золота Рукавичка
Der Goldene Handschuh, реж. Фатіх Акін
13 липня 18:00
14 липня 21:00
Про що:
У Гамбурзі сімдесятих орудує маніяк. Його звати Фріц Хонка. Він заходить до бару «Золота рукавичка», вибирає старих жінок, запрошує їх додому і відверто знущається з їхньої гідності, намагаючись відновити свою.
Чому дивитися:
Після переходу на трилери Фатіх Акін не втрачає нагоди ще раз пригадати німцям їхні найжахливіші риси характеру, вимальовуючи портрет сліпої епохи сімдесятих. «Золота рукавичка» – один з найжорстокіших фільмів 2019 року і ми його точно не рекомендуємо особам зі слабкими нервами. Втім, задля випробування своїх естетичних смаків ця жовто-бліда стрічка про ницу природу людини цілком підійде як Midnight special.
Синоніми
SYNONYMES, реж. Надав Лапід
14 липня 18:00
16 липня 12:00
Про що:
Йоав щойно демобілізувався з ізраїльської армії та хоче знайти себе в Парижі. Він вдирається у незнайому квартиру, де знаходить своїх перших друзів. Словник стає йому посібником з життя у столиці Франції. Щоправда, місцеві досі вбачають у ньому іноземця, тому почати нове життя ніяк не виходить.
Чому дивитися:
Володар «Золотого ведмедя» цілком справедливо отримав свою нагороду. Затребуваність європейських кінофестивалів у свіжому та актуальному кіно досягла тієї межі, коли її почали задовольняти. Надав Лапід аж ніяк не новачок у великому кіно, але «Синоніми» завдяки своїй мимовільній автобіографічності та еклектиці переповідають пісню «Englishman in New York». Тільки цього разу це ізраїльтянин у Парижі і у жанрі фестивальної комедії. Дочекайтеся епізоду з українським гімном, який теж слугує кумедною анотацією до всього фільму.
Вайнштайн
UNTOUCHABLE, реж. Урсула МакФарлейн
16 липня 18:00
17 липня 19:30
Про що:
Документальна стрічка про те, як Гарві Вайнштейн побудував свою імперію зі зламаних доль. Фільм складається з інтерв’ю журналістів, знайомих, однокурсників продюсера.
Чому дивитися:
Ймовірно, програма Одеського кінофестивалю була б неповною без документального фільму про одіозну особистість. Враховуючи приїзд рупору феміністичного руху Роуз МакГавен, кіно про Гарві Вайнштайна – ще одна важлива подія для глядачів, які лише тепер дізналися про нинішні справи у Голлівуді. Ще досі відчутний ефект від впливу цього продюсера на Американську кіноакадемію та світовий кінематограф, тому цікаво, як він досяг успіху і справедливо втратив все в одну мить.
Замша
Le daim, реж. Квентін Дюп’є
15 липня 15:30
18 липня 13:00
Про що:
44-річний чоловік купує замшеву куртку. Він у захваті від неї, а куртка у захваті від нього. Вона буквально охоплює його свідомість і тепер наказує йому піти на злочин.
Чому дивитися:
Ще один фільм від Квентіна Дюп’є у нашому гайді опинився не просто так. Сюжетно він також перегукується із «Маленькою червоною сукнею» Стрікленда. Дюп’є знову олюднює неживі предмети, як це було у «Шині», та працює з інструментарієм абсурду на випередження. Чому? Погодьтеся, що відкривати бурхливими комедіями «Двотижневик режисерів» у Каннах (та ще й з Жаном Дюжарденом у головній ролі) коштує багато. Принаймні однієї замшевої куртки точно.
Варда за Аньєс
Varda par Agnès, реж. Аньєс Варда
12 липня 21:30
14 липня 11:30
Про що:
Останній фільм Аньєс Варди, яка вирішила поділитися секретами виробництва стрічок та власних виставок.
Чому дивитися:
Насправді це і не кіно зовсім, а суцільна сповідь та зізнання у кохання до кінематографа. Варда дуже щиро розповідає про методи та інструменти впливу у своїй професії, говорить про Жака Демі, про «чорних пантер» та про рухи камери. За дві години Аньєс проводить таку екскурсію для молодих кінематографістів, що часом здається, жодна кіношкола не може конкурувати з нею.
Процес
the trial, реж. Сергій Лозниця
17 липня 19:30
Про що:
Москва. 1930 рік. Відбувається судовий процес над високопосадовцями, які збиралися вчинити державний переворот. Усі докази проти них сфабриковані, тому лише плівка пам’ятає, що казали підсудні під час слухання.
Чому дивитися:
Третій фільм Сергія Лозниці за 2018 рік прем’єрувався у Венеції, але не отримав такого розголосу, як «День перемоги» чи «Донбас». Це монтажне кіно, яке Лозниця дістав з архівів, зумів відреставрувати і продемонстрував завдяки плівці ницість радянської політичної верхівки, яка «невидимою» рукою рухає правосуддя. Це одна з рідкісних можливостей побачити прибічників Сталіна, які віддають неправомірні накази ще до початку великих репресій.
Свідки Путіна
Putin’s Witnesses, реж. Віталій Манський
15 липня 20:00
Про що:
Документальний проєкт Віталія Манського простежує шлях Росії від початку президентства Володимира Путіна у Кремлі.
Чому дивитися:
Якщо «Рідні» повністю розчулювали і змушували замислитись над долею Криму у незвичному аспекті проблеми, то «Свідки Путіна» – пряма і відверта відповідь на питання, що знаходиться у голові Путіна. На жаль, хронометраж і дія можуть дати відповідь лише відносно початку президентства. Тим не менш, це дуже особиста історія Маньского, якому вдалося поговорити з Путіним віч-на-віч про країну, де хочуть догодити всім і водночас нікому. І кіно дає можливість подивитися на це навіть очима Бориса Єльцина.
Кабінет доктора Калігарі
Das Cabinet des Dr. Caligari, реж. Роберт Віне
17 липня 21:30
Про що:
До міста приїздить таємничий доктор Калігарі зі своїм слугою, який безвідмовно виконує його накази. Відвідувач лікаря починає підозрювати у місцевих вбивствах його, адже раніше подібного у місті не траплялося.
Чому дивитися:
Кіно Віне ознаменувало прихід німецького експресіонізму і досі посідає чинне місце у топах фанатів горору. Важливу роль зіграло те, як режисер користується камерою. Вона говорить більше, ніж титри накладені на чорний екран, тому й ефект можна підсилювати тільки музикою. В Одесі показ супроводжуватиме музичне тріо The Tiger Lillies.
Бог існує, і її ім’я – Петрунія
Gospod postoi, imeto i' e Petrunija, реж. Теона Стругар Митевська
20 липня 21:00
Про що:
Петрунія закінчила історичний факультет, а тепер не може знайти роботу в жодному місці Македонії. До того ж, постійно наражається на приниження зі сторони чоловіків. Ситуація погіршується, коли у релігійному змаганні вона ловить хрест, який за традицією можуть зловити тільки чоловіки. Її беруть під варту, але покарати не можуть.
Чому дивитися:
Стрічка здійняла бурне обговорення серед критиків на цьогорічному Берлінале. Навіть без нагороди у кишені, в останній, вже післяфестивальний день кінозал був повністю заповнений глядачами, що жадають побачити, що там коїться з фемінізмом у Македонії. Втім, стрічка про Петрунію – ще й надзвичайно вдалий шарж на журналістів, ласих до пустих історій. Словом, хороші режисери існують, і її ім’я – Теона Стругар Митевська.
