Мабуть, найбільш загадкова стрічка сучасного кінематографа. Ілля Хржановський задумав свій біографічний проект про радянського фізика Лева Ландау ще десь на початку 2000-х. Власне зйомки тривали з 2008 по 2011 рік у режимі абсолютної секретності у Харкові. Для нього побудували ціле місто декорацій, у якому проживало близько 400 осіб: акторів та звичайних людей. Таким чином, зйомки фільму перетворились на певний соціальний експеримент, у якому люди були поміщені у штучні умови існування часів СРСР. Роль сина Дау дісталась музиканту Миколаю Воронову, якого ми знаємо не за акторські здібності, а в першу чергу за вірусну пісню «Белая стрекоза любви». Музику до фільму написав гурт Massive Attack, а в одній з ролей знялася художниця Марина Абрамович. У копродукції прийняв участь ледь не весь світ, включаючи Україну.

Та попри все, стрічка не барилася виходити у світ, аж поки у 2018 його п’ятигодинна версія не була представлена на розгляд Держкіно. Та найцікавіше те, що 700-годинний матеріал, який отримав режисер на виході, містить події, що відбувалися із жителями міста відразу з купи точок зору. Ілля Хржановський, окрім основної версії, намонтував з 13 версій (і обіцяє зробити ще), які транслюватиме на експериментальних показах – саме вони до 17 лютого проходитимуть у Парижі. Уявіть: ви приходите в кінотеатр, а вам показують кожного разу нову версію стрічки. Чим не взірець сучасного арт-перфомансу? Та кінопрокатна версія, яку режисер має презентувати вже весною, містиме всього три години подій. Сподіваємось до України врешті решт дійде хоча б така.