Куди діваються українські короткі метри після фестивалів? Ми знайшли легальну відповідь на це запитання та зібрали велику добірку стрічок. Тут є майже все: різножанрові ігрові фільми, доки й експериментальна анімація – від уже відомих українських автор(-ок)ів та завтрашніх зірок.
'30
Штангіст
2018р.
Останній короткометражний фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука перед «Памфіром». «Штангіст» – це кропітка робота з героєм, кольором та історією.
Петро – важкоатлет, який готується до відбору до Збірної України. Для цього штангісту треба побороти іншого спортсмена в своїй вазі. Але робота з тілом видається не настільки важкою у порівнянні з психологічним пресингом та глибокими ранами і травмами минулого. Кремезний чоловік стикається зі страхом осуду, неконтрольованою агресією та насиллям, яке видається нормою на шляху до мети. Режисер не дає рецепту як з цим впоратися – його доведеться шукати кожному з нас.
'6
Петрівка-реквієм
реж. Катерина Возниця
2018р.
Реквієм комуністичному минулому Києва, а саме станції метро, яку з «Петрівки» перейменували на «Почайну». Дезорієнтований герой під медитативні звуки метрополітену блукає лініями підземки з малим чоловічим погруддям на повідку, втративши звичний орієнтир.
Авторка надихнулася на створення фільму почувши новий голос, який переозвучив всі оголошення київського метро. Дуже радимо не проґавити сцени після титрів, бо вони в рази краще того, що зараз робить Marvel.
'19
У нашій синагозі
реж. Іван Орленко
2018р.
Цей фільм створено за мотивами недописаного оповідання Франца Кафки In unserer Synagoge («У нашій синагозі»). Мова стрічки – їдиш, бо події відбуваються в старій синагозі.
Як і в першоджерелі, головний герой – це хлопчик, який намагається дізнатися від старших чоловіків про загадкову тварину, що оселилася в домі молитви багато років тому. У дусі незакінчених творів Кафки, хлопчик не встигає дослухати історію.
Попри те, що фільм побудовано на релігійній темі, в цій чорно-білій стрічці знайшлося місце оголеному тілу та натякам на класичне українське кіно. Стрічка отримала нагороди на ОМКФ, кінофестивалі «Бруківка» і стала лауреатом кінопремій «Золота Дзиґа» та «Кіноколо» в 2020 році.
'35
Крихка свобода
реж. Костянтин Кляцкін
2018р.
Стилістично дуже схожий на телевізійний док, фільм учасника об’єднання «Вавилонʼ13» розповідає історії чоловіків і жінок, які перебували в полоні одразу після окупації Луганського регіону в 2014 році.
Стрічка якісно переказує як розгорталися події з листопаду 2013 року: від Майдану до захоплення Криму та міст східних областей України. Робить це автор не тільки через інтервʼю, але і через стилізацію та анімування реальних фотографій з мітингів того періоду.
'30
Звʼязок
реж. Жанна Озірна
2018р.
Це особиста історія зізнання режисерки про свою орієнтацію та пошук відповідей на запитання: «А хто ж все таки я? Чого я хочу? Що таке родина?». Ці запитання Жанна ставить своєму найближчому колу: колишній партнерці, матері, батьку та сестрі, намагаючись таким чином віднайти себе.
Фільм поділено на пори року, жодна з яких не віє холодом. Тут знайшлося місце яскравості, сльозам, не типовим для нашого суспільства висловлюванням і, головне, сімейному затишку, який передається навіть через екран.
'40
Людина з фотоапаратом
реж. Віталій Кікоть
2018р.
Головний герой Арістарх у виконанні Івана Шарана («Памфір») – фотограф, чутливий до мистецтва та людей навколо. На зламі епохи радянського союзу та відродження Незалежної України, він не може побудувати омріяну карʼєру в фотографії, тому підробляє фотографом-криміналістом. На виїздах, де потрібно закарбовувати вже неживих людей, Арістарх пробує робити мистецькі твори для фестивалів і знаходити щось світле в темряві. Навіть якщо плівка, яку рекетом дістав напарник, не тієї світлочутливості.
Уважний фільм не стільки до технічної частини, скільки до своїх героїв та героїнь, та атмосфери українських девʼяностих, які українські режисер(-к)и часто рефлексують в останні роки.
'27
В радості, і тільки в радості
реж. Марина Рощина
2018р.
Історія про молоду маму, яка має зробити найголовніше зізнання у коханні. На жаль, за майже 30 хвилин не встигаєш зануритися та відчути запропоновані цікаві форми стосунків: нові відносини головної героїні; її злам взаєморозуміння з матірʼю; стосунки з маленьким сином, якому не вистачає материнського тепла.
Історія вийшла поверхневою, але візуально цікавою, особливо в сценах у київському метро, підпільних клубах та радянських інтерʼєрах.
'14
Кохання
реж. Микита Лиськов
2018р.
Одна з найпопулярніших українських анімацій складається з неповʼязаних ні стилістично, ні сюжетно замальовок про стосунки між людьми. Всі події відбуваються в сучасній Україні, в місті Дніпро, що зрозуміло за дотепними та для багатьох впізнаваними деталями.
У стрічці немає слів, а значить і субтитрів. Але при цьому зрозумілий і її рівень абсурду, і точність самоіронії: через звуки, логотипи та трошки танців у забитій маршрутці.
Премʼєра фільму відбулася на головному анімаційному фестивалі світу в Ансі. Загалом стрічка взяла участь в понад 80 фестивалях.
'9
Присвячується молоді всього світу ІІ
реж. Роман Хімей, Ярема Малащук
2019р.
Фільм-вечірка, який поділено на два світи: день та ніч української молоді. Техно паті в кіностудії Довженко, де яскравість натовпу, їхнє почуття ритму і насолода моментом переходять у ранкову буденність, в якій вже набагато цікавіше спостерігати за окремими особистостями та здогадуватися про те, що вони думають за поглядом.
Важливо! Обережно з цим фільмом, якщо ви погано реагуєте на спалахи світла та дуже сумуєте за тусовками до ранку.
'10
Знебарвлена
реж. Марина Степанська
2019р.
Короткометражний фільм від режисерки «Стрімголов» заграє з глядач(-к)ами на всіх рівнях. Події відбуваються в яскравому Львові, що вже наштовхує на думку, що на нас чекає фантастична історія.
Одного ранку головна героїня прокидається хвора – її шкіра сіра, а весь одяг – темний. З цього моменту вона руйнуватиме четверту стіну і буде розмовляти з глядач(-к)ами по той бік екрану та рахуватиме хвилини до кінця фільму. Кава, дах та заспокоєння теж буде, бо то є Львів.
'14
Прощавай, Головін
реж. Мат’ю Ґрімар
2019р.
Ще один фільм, де герой спілкується з глядач(-к)ами віч-на-віч.
Ян розмірковує про те, щоб покинути дім після смерті батька та емігрувати в іншу країну заради кращого, більш вільного життя.
Українсько-канадська копродукція охоплює хвилини внутрішніх сумнівів та секунди точного усвідомлення власної ідентичності, свого коріння та знаходження своїх крил. Особливо магічна у цій стрічці операторська робота: камера кружляє архітектурою житлової панельної забудови Києва, підкреслюючи геометрію та цікавість форм.
Фільм отримав спеціальну відзнаку від журі на Берлінському кінофестивалі в секції Generation 14plus, а українська премʼєра відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі в конкурсі коротких метрів.
'13
Нормальна
реж. Діана Горбан, Ірина Громоцька
2019р.
Підліткова історія одного рейву, на якому головна героїня не може знайти спільної мови з оточуючими. Чи то музика заважає, чи то всі навколо пʼяні і нахабні, чи то зранку занадто підкрутили брекети. Після невдалої спроби потанцювати з хлопцем, героїня зустрічає вовчицю-одиначку, з якою теж не клеїться. Замість стандартних сценаріїв знайомства та пʼянкого вечора, незнайомки виливають одна одній душу. Головне запитання залишається висіти в повітрі: Хто в цьому світі нормальний/ненормальний?
'17
Дорослий
реж. Жанна Озірна
2019р.
Coming of age драма обмежується один днем – 18-річчям головного героя та вузькою локацією – доріжкою між гаражами, куди друзі приходять подивитися на подаровану Богдану «копійку». Але доросле життя проявиться не так, як можна очікувати – замість розпиття пива почнеться розбірка в стилі лихих 90-их.
Глядачі та глядачки дуже по-різному сприйняли цей фільм: для когось він надто жорстокий та експліцитний, а для когось – правдивий погляд на сучасну реальність підлітків ще не позначену тотальною війною.
'17
Нетерпимість
реж. Станіслав Битюцький
2020р.
Найкращий ігровий короткометражний фільм 2020 року за версією українських кінокритиків – горор про останню розмову вигнаної в ліс знахарки (Анастасія Пустовіт – «Коли падають дерева») зі священиком (Роман Ясіновський – «Кіборги», «Спіймати Кайдаша»). Їх діалог торкається ревізії поняття Бога, а візуальне рішення занурює в атмосферу, дуже схожу на «Відьму» Роберта Еггерса.
Автор зазначає, що стрічка заснована на реальних подіях 1890-го року, коли місцеві жителі одного з поліських сіл вирішили спалити відьму, але перед цим відправили до неї священника.
'17
Потерпи трошки
реж. Любов Гончаренко
2020р.
Пʼянке літо після закінчення школи. 17-річна Арина мріє стати телеведучою, а її батьки, та і все село вже думають як видати заміж молоду красуню за перспективного сина власників магазину. Сам Вітька теж тільки за, тож прокладає шлях до руки та серця дівчини через сіновал з проханням просто потерпіти. От тільки «потерпіти трошки» – не про героїню фільму.
Сонячна стрічка про вміння почути себе у 2021 році отримала спеціальну відзнаку на кінофестивалі незалежного короткого метру «Бардак».
'10
Я та моя кремезна дупа
реж. Єлизавета Письмак
2020р.
Цікава анімація, стиль якої імітує малюнок ручкою в шкільному зошиті, але говорить про вкрай важливе – погляд на жіноче тіло очима жінки та проблему РХП (розлад харчової поведінки, – Moviegram).
Героїня польсько-української копродукції не влазить в джинси, що штовхає її у світ забуття: вона схудне до кісточок, підпише договір (ні, не з дияволом) з Янголом Обʼєднаних Стерв Стрункодупії, але в країні Ідеальних Дуп не приживеться. «Знайшовши сакральний баланс з товстушкою», героїні доведеться знайти сили повернутися з «ідеального» світу у реальний.
Фільм отримав другу нагороду в конкурсі Cinefondation Каннського кінофестивалю в 2020 році.
'10
Територія пустих вікон
реж. Зоя Лактіонова
2020р.
Головний герой цього фільму – місто Маріуполь очима родини режисерки. Вони розповідають свої історії, які тісно повʼязують місто з війною: Другою Світовою, після якої сім’я переїхала до Маріуполя та сучасної, на той момент гібридної війни, яка почалася в 2014 році.
Архівні кадри пошкодженого німцями заводу «Азовсталь», яку відбудовував дід режисерки, переходять в закадровий голос на тлі моря, що оповідає про розтяжки мін та осколкові рани батька. Хто б міг подумати, що на мапі історії міста зʼявиться нова величезна кривава рана – повномасштабне вторгнення, яке зараз якнайгостріше активізує відчуття при перегляді цього короткого метру.
'26
Вхід через балкон
реж. Михайло Волков
2020р.
Дослідження українських строкатих балконів, провів документаліст, який ну дуже любить спілкуватися з людьми. У цьому короткому метрі жителі та жительки різних областей України розповідають про свої балкони як про диво. А експерт(-к)и, серед яких історики(-ні), антропологи(-ні), архітектор(-к)и та забудовни(-ці)ки, вводять в курс справи – як же виникла ця тенденція у різних містах. Оператор та режисер фільму Михайло Волков додає до розмов трохи краси – тішить глядачів та глядачок неймовірними кадрами з дронів.
'19
Врятуйте мене лікарю
реж. Дмитро Грешко
2020р.
Режисер фільму Дмитро Грешко проводить один день з лікарями карети швидкої допомоги. Цей день – 31 грудня, переддень нового року, що ніяк не впливає на нелегку службу лікарів.
Київська швидка їздить різними викликами, а Дмитро підслуховує їх розмови, питає лікарку про її мрії, а диспетчерку – про найцікавіші кейси за численні роки роботи.
Згодом, цікавість до роботи швидкої виросте у повнометражний дебют режисера «Між небом та горами». Але навіть ця стрічка – вже чудове знайомство зі світом роботи невідкладної медичної допомоги в Україні.
'20
Чачьо
реж. Віталій Гавура
2020р.
Квір-фільм про ромів отримав у 2020 році приз ФІПРЕССІ на Одеському МКФ, а в 2021 – нагороду журі Спілки кінокритиків України за «Найкращий національний фільм» в межах Кам’янець-Подільського МКФ «Бруківка».
Події розгортаються на весіллі, де молодята, за ромськими традиціями, бачать одне одного вперше. От тільки головний герой, Януш, має секрет, про який не може сказати своїм близьким – він вже тривалий час потайки зустрічається з хлопцем Пашею.
В цьому фільмі слова грають маленьку роль. Значно більше тут говорять зображення та вибір кольорів – строката і некомфортна палітра на весіллі та стримана і дуже затишна, коли Януш не має ховати правду про себе.
'27
Leopolis Night
реж. Нікон Романченко
2021р.
Фільм-переможець багатьох міжнародних та провідних українських кінофестивалів 2021 року зараз видається дуже ностальгійним. Нічна прогулянкам Львовом, раптова іскра між двома, легкість буття та складність непроханих стосунків. Все це молодий режисер поєднав у меланхолійне walk movie про неможливість кохання, де сам виконав головну роль. На екрані також можна побачити Соломію Кирилову («Памфір»).
'15
Помана
реж. Анастасія Лукова
2021р.
«Помана» – режисерський дебют Анастасії Лукової заснований на реальному досвіді авторки. Її набожна молдавська родина дотримується сільських традицій, серед яких помана – подарунки сусід(-к)ам за упокій душі померлого/померлої.
От і коли помирає чоловік Лідії (Наталія Кленіна – «Чорний ворон») – жіночка дуже хвилюється через те, що подумають сусід(-к)и. Тож, починає роздавати весь домашній кришталь та картини. Цей процес так її захоплює, що вона забуває про мерця і сам похорон.
Анастасія Лукова вдало підмічає деталі соціального життя в селі та його застарілі традиції. Але на відміну від фільму Марини Вроди «Степне», де теж є сцена помани, цей фільм зображає яскраве, живе село, хоч і розповідає про похорон.
'22
Ну ти і дура, Ліза
реж. Олександра Конопля
2021р.
Така ж з ніг до голови рожева, як і Барбі, Ліза (Ярослава Швед) – школярка з Києва 2000-х, яка по вуха закохана у водолія-мудилу Вадіка (Петро Ніновський). Подружки радять їй нарешті звабити хлопця, щоб не мучитися від нерозділеного кохання. Але чи не дурний це вчинок, Лізо?
Дипломна робота режисерки цитує сцени з культових мелодрам, наповнена яскравими кольорами, деталями інтерʼєру нульових і, попри зневажливу назву, – дуже любить свою героїню. Особливо тоді, коли її рожеві окуляри розібʼються.
'6
Глибока вода
реж. Анна Дудко
2021р.
Анімація, що піднімає важливу тему сексуальності в дивовижній історії самотньої русалки plus size. Її секретне хобі – підглядати за людьми через водопровідні труби. Зі свого містичного фіолетового світу (читайте про вплив кольору на сприйняття в нашому матеріалі), де оголеність – це нормально, вона потрапляє у холодні кахельні ванні кімнати людей. Одного разу вона закохується в чоловіка та стримує свої найглибші бажання. Їх тіла сплітаються в доторках, якими русалка позбавляє людину почуття сорому.
Фільм отримав різноманітні нагороди, а на Паризькому міжнародному анімаційному фестивалі журі одностайно захоплювалися легкістю та поетичністю анімації про жіночі бажання.
'4
Виходь, Masha
реж. Юлія Шалімова
2021р.
Анімація, де контрастним поєднанням жовтого та блакитного змальовується буденність Києва в умовах карантину. Місто продовжує жити, церковні дзвони – бити, тільки от Машу вже треба кликати на вулицю через додаток в телефоні.
Чи то від згадок про карантин, чи то від тла у стилі шкільного зошита, кіно змушує ностальгувати і майже без слів передає історичний період та настрій Києва під пандемії коронавірусу.
'22
Мажорка
реж. Маргарита Лукіч
2021р.
Coming of age драма Маргарити Лукіч розповідає про історію дружби багатої Саші та бідної Вілени. Дівчата навчаються в одній школі та мають купу проблем. Сашу дістають постійні докори мами щодо зовнішнього вигляду, лосось на обід і те, що її щоранку возять на дорогому авто від дверей до дверей. Її нова однокласниця має трохи іншу історію – щоб бути прийнятою, їй доводиться брехати про статок своєї родини, яхти та компанію батька.
Дві різні суботи дівчат нагадують сюжети з американських серіалів про підлітків. При цьому, в фільмі достатньо не штампованих діалогів про сексуальне життя, любов до себе та прийняття своєї краси.
'34
Жінки, що грають в ігри
реж. Надія Парфан
2021р.
У доку режисерки Надії Парфан, відомі культурні діячки розповідають про роль жінки в українському суспільстві через власні історії. Хоч кольори стрічки у стилі Веса Андерсона і створюють дещо дитячу та грайливу атмосферу, але те, що промовляється героїнями – важливо та серйозно.
У фільмі знялися письменниця Софія Андрухович, головна редакторка журналу Korydor Віра Балдинюк, диригентка Оксана Линів, художниця Аліна Клейтман, театральна режисерка Тамара Трунова, культурна менеджерка Юлія Федів та кінорежисерка Ірина Цілик. Після перегляду ви дізнаєтеся, що кожна з них має ох яку силу. А ще дозволяють собі бути трохи несерйозними і, наприклад, пограти в резиночку.
'18
Так мут співати
реж. Анна Ютченко, Діана Горбань
2021р.
Не менш сміливий фільм, ніж сороміцькі пісні, які він досліджує. Команда стрічки розповідає про явище українського фольклору – пісні еротичного змісту, які співали на весіллях і святкуваннях, а в побуті – соромилися. В фільмі просять заспівати всіх – друзів, які виросли в селі та їх родичів старшого покоління. Завдяки такій щирості картина вийшла дуже щирою і доволі пізнавальною. Через тексти співанок, як і в давні часи, розкривається модель поведінки жінок і чоловіків у минулому та сьогодні.
'12
Тигр блукає поруч
реж. Анастасія Фалілеєва
2021р.
Стильна анімація Фалілєєвої про важливість психотерапії. Кацумі, героїня стрічки, загрузає в своїх навʼязливих думках, накручує себе, вигадуючи сценарії поведінки хлопця на побаченні. В моменти, коли Кацумі залишається наодинці та хоче вчинити самогубство – поруч зʼявляється Тигр.
Незважаючи на досить похмуру підводку до фільму, не варто очікувати щось сіре та депресивне. Цей фільм – життєствердне висловлювання в дуже яскравих кольорах та привабливому сеттингу – дія відбувається в автентичній лапшичній та у місті, де під дощем гуляє героїня, Тигр та багацько думок.
'17
Пелюшковий торт
реж. Анастасія Бабенко
2021р.
Історія одного ранку молодих батьків Лєни і Віті в післяродовій палаті. Двадцятирічна пара, яка ще тільки звикає до свого нового статусу. Малюк без імʼя. Пелюшковий торт на столі та перше командне завдання – розбудити сина на годування.
Яким би чином це не сталося – молодята дізнаються про себе, один одного та світ навколо багато нового.
Режисерський дебют Анастасії Бабенко (яка до того була ассистенткою режисер(-ок)ів на фільмах «Штангіст» Дмитра Сухолиткого-Собчука і «Стрімголов» Марини Степанської) вже показали на важливих міжнародних кінофестивалях – Short Shorts Film Festival & Asia і Palm Springs ShortFest та відібрали до Vimeo Staff Picks.
'20
ГКЧП
реж. Аркадій Непиталюк
2022р.
Чорно-білий фільм під музику з «Лебединого озера» розповідає історію одного дня дитячого табору в 1991 році. Коли по телевізору показують балет, а десь на тлі руйнується величезна імперія, – в героїв та героїнь насправді відбуваються не менш важливі події.
Директорка табору розмірковує як вберегти гроші, дівчата мріють звабити молодого фізрука, ярий залицяльник має дістати з магазину золоті легінси, а керівник госпчастини вішає український прапор. Коли з’явиться єдиний кольоровий кадр, глядач(-ка) нарешті дізнається чиє бажання втілилося в реальність.
'9
Вітольд
реж. Ольга Стернейчук
2022р.
Дебютна робота студентки КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого. Це трагікомедія про чоловіка Вітольда, який заселяється в комуналку і знайомиться зі своїм сусідом-письменником – молодим талантом Сергієм Ж.
Стрічка знята за мотивами оповідання Сергія Жадана «Мої нічні кошмари» 2005 року та іронічно показує грань між чоловічою дружбою, палкою прихильністю до творчості людини та токсичною співзалежністю.
'6
Це побачення
реж. Надія Парфан
2023р.
Ще один фільм у добірці від Надії Парфан, але на цей раз – її ігровий дебют. У центрі уваги – військова за кермом, яка прямує до своєї коханої. Камера несеться на великій швидкості вулицями Києва, проїжджає стару частину міста, протитанкові їжаки та розбиту російську техніку у світлі рожевого світанку.
Фільм був номінований на нагороду Teddy Award для квір-фільмів у межах «Берлінале» і отримав спеціальну відзнаку від міжнародного журі конкурсної програми Berlinale Shorts.
'16
Театральна
реж. Аліна Панасенко
2022р.
Випадкова зустріч поглядом в метро може ой як зламати плани. І ні, це не про кохання з першого погляду в забитому вагоні. Герой фільму «Театральна» – маленький кишеньковий злодій, якого помічає блакитноока чергова на станції Театральна. Щось зміниться в Тимофії після цієї зустрічі. Можливо, це і правда кохання?
Ніжне кіно, яке тримається на деталях, чим і затягує в ритм життя станції метро, рухів героїв та героїнь і ніби особливу атмосферу Театральної, де можливо все.
'25
Сендмени
реж. Роман Прокопчук
2022р.
Документальна трагікомедія портретує рятівників з київських пляжів та тих, з ким їм доводиться мати справу. До останніх належить чоловік, що йде у воду і зникає на декілька годин, жіночка, яка не може знайти свою дитину серед натовпу та різного ступеню алкогольного сп’яніння відпочивальники, які не витримують під палючим сонцем.
Відповідальними за всіх них стають рятувальники/рятувальниці, зокрема, керівник патруля Дмитро. Його та колег/колежанок підхід настільки серйозний, що життя плавно переміщається на пляж.
Зйомки короткого метру, який раніше називався «Стежками київських пляжів» проходили в Гідропарку та на озері Тельбін на Березняках. Фільм був показаний в рамках короткометражного конкурсу Варшавського кінофестивалю 2022.
'10
Сусід по кімнаті
реж. Євген Слупчук
2023р.
Студентський ромком у гуртожитку – історія таємної закоханості в сусіда по кімнаті. Артема відраховують з університету, тож вже завтра він поїде додому, а в Максима є лише 24 години для важливого зізнання.
Миле, обережне та дуже чуттєве кіно захоплює своєю щирістю. Тут старалися і молоді актори, які вправно занурюють глядача в свої почуття, і режисер, який створив атмосферу недосказаності та взаємного тяжіння. Стрічка була показана на кінофестивалях Миколайчук OPEN та Sunny Bunny.
'10
Голубівники Києва
реж. Михайло Волков
2023р.
Другий фільм створений у рамках власного виробництва Takflix Originals у співпраці з британською відео платформою Nowness. Це документальна розповідь з перших вуст про людей, що доглядають за голубами та колекціонують їх.
Стрічка знята вже під час повномасштабної війни, але нічого в ній не нагадує про військові події. Це тепле, сонячне, дуже київське кіно про диваків, яке наштовхує на думку, що треба частіше піднімати очі в небо та радіти дрібницям.
'17
Капітан Бровари
реж. Едуард Нечмоглод
2023р.
Комедійне мокʼюментарі в стилі Тайки Вайтіті – історія про супергероя з невеликого міста Бровари, який переживає особистісну кризу через появу містичного конкурента та повсюдне захоплення ЗСУ. Рудоволосий рятівник у фірмовому костюмі (Георгій Поволоцький – «Дике поле») може і придумати риму на слово маракуйя, і витягнути бабусю з вентиляції, і пролежати тридцять хвилин в сауні. Принаймні люди (серед яких Богдан Бенюк – «Східняк») так кажуть.
Смішне кіно, яке відрізняється від ряду коротишів, які зняли за період повномасштабного вторгнення в України. Так, тут згадується війна, але це фільм про пошук себе, допомогу ближньому та наших супергероїв серед цивільних.
'23
Обійми мене
реж. Катя Царик
2020р.
Ніжна і водночас сумна історія героїні, у якої сталий шлюб з коханим чоловіком, непогані подруги та цілком хороше життя, але є думка, що чогось не вистачає. Протягом фільму вона спробує заповнити порожнечу випадковим зв’язком, але згодом зрозуміє – їй потрібні одні довгі та ніжні, але конкретні обійми.
Режисерка фільму – кліпмейкерка Катя Царик (KAZKA – «Плакала»), внесла в свій дебют чимало з музичних шоу та кліпів. Зокрема розуміння, коли треба порушити власні правила, щоб змінити градус оповіді. Таким відходом у стилі стає неоново-рожева сцена-перфоманс у вагоні метро, яка розбавляє фільм, що, на перший погляд, може здатися надто меланхолійним.
'26
Схрон
реж. Оксана Войтенко
2020р.
Повстанці УПА в 1946 році ховаються в землянці з вагітною жінкою. Орест, майбутній батько та командир взводу, спокійно чекає на появу дитинки, хоча їсти нічого, а побратими готові зрадити спільній ідеї та Україні. Коли настає момент кульмінації – пологи і наближення до схованки Червоної армії – історія змінює вектор на мелодраму. Про УПА та схрони нам нагадають фінальні титри, а все, що відбуватиметься другу половину стрічки – суто історія про стосунки, кохання і зраду.
'35
Ми більше не заблукаємо разом
реж. Євген Кошин
2020р.
Колись українські фільми знімали російською, герой епізодичної ролі міг сказати «когда началась войнушка», а головна героїня – піти танцювати з росіянином.
За цим сюжетом розгортається фільм режисера серіалу «Реальна містика» Євгена Кошина. Саша з Києва (Костянтин Темляк – «І будуть люди», «Кіборги») запізнюється на літак до найкращої подруги, яка несподівано розійшлася з хлопцем. А Саша з Одеси (Олександра Бистржицька), яка втекла від чоловіка, розбиває телефон біля цього ж аеропорту. Випадково Саша і Саша зіштовхуються, блукають Стамбулом без грошей, але з однією метою – потрапити до кохання, яке розчарувало.
Логіки в сюжеті менше, ніж логіки у вищезгаданому «братерстві», навіть якщо спробувати закрити очі на акторку українського походження в головній ролі, яка у 2022 році страждає від усвідомлення війни в своєму Інстаграм, але знімається в росії («F20» Арсенія Герасімова). Сподіваюсь, більше ми не заблукаємо разом.
'16
Ой!
реж. Ольга Золотарьова
2020р.
Поїздка родини на дачу та перевезення килима перетворюються на справжній містичний трилер. Заклопотані батьки з двома дітьми, які сваряться через вкрадену цукерку, зустрічають посеред дороги бабусю (Ніна Антонова – «Головна роль», «Донбас»), яка моторошним голосом просить підвезти її до АЗС. Між розмовами про Бога та покарання за крадіжки, бабуся помирає, а її тіло замотують у той самий килим. Не мине і декількох хвилин, як воно звідти загадково зникне.
Дивне кіно, в якому часто пропадає логіка та шкутильгає акторська гра, але є моменти, коли від цієї недолугості стає аж смішно.
'15
Дисперсія
реж. Марія Саулко
2020р.
Аудіовізуальний перфоманс, як зазначає авторка на початку, поєднує в собі документальні кадри, зйомку під водою, та сучасний театр. Медитативний голос відправляє в космос питання про призначення, мету та відчуття життя. Але отримати відповідь глядач(-ка) зможе тільки поринувши в глибини себе, а не завдяки уважному перегляду фільму.
Стрічка отримала спеціальну нагороду імені Леоніда Кантера «За пристрасть і вогонь» МКФ позитивного кіно «Кіносарай» в місті Обирок. Позитивне воно чи ні тепер вирішувати тільки вам.
'40
Останній день Юності
2021р.
Ми вже писали про цей фільм, але не згадати його ще раз – неможливо. Як мінімум через каст – у цій стрічці про закриття регіонального телеканалу «Юність» зіграли Ахтем Сеітаблаєв («Додому») і Ніна Набока («Припутні», «Будинок “Слово”. Нескінчений роман»), Олена Узлюк («Припутні»), Сергій Коршиков («Роман з детективом»), Володимир Цивінський («Ізгой»).Серед акторів озвучки – легендарний Євген Малуха (голос Альфа, Гомера Сімпсона, Зойдберга та Доктора Хауса).
А глобальніше – це ностальгійна, вміло зрежисована в межах кількох кімнат та великого проміжку часу існування «Юності», історія про трьох ентузіастів, які тримаються за минуле, де вони відкривали перспективний мовник та думали, що стануть лідерами важливих суспільних думок. Їх останній день на роботі ми і проведемо разом.
'17
Бог простить
реж. Оганнес Хачатрян
2021р.
Український священник (Віктор Жданов – «Вулкан») – єдиний, хто вижив після ворожого обстрілу десь на Сході України. В пошуках своїх він біжить в невідомому напрямку та час від часу провалюється у спогади, сповнені болісних життєвих ситуацій.
Фатальна міна змусить священника відпустити гріхи зустрічному сепаратисту, а заодно і нарешті простити собі всі ті помилки, які нам показали раніше. Хоча фільм торкається теми віри та прощення – уявити в умовах повномасштабного вторгнення пробачення гріхів сепаратисту доволі складно.
Режисерський дебют Хачатряна брав участь в трьох українських кінофестивалях, але отримав нагороду лише за операторську роботу Артема Козирєва та київській кінопремії «Кінолітопис». Зйомки відбулися за сприяння Національної гвардії України, яка надала техніку та особовий склад, а частина фінансування покрив виграш у конкурсі «Короткі зустрічі» ім. Кіри Муратової.
'23
Край розваленого трампліну
реж. Тетяна Нагірняк
2021р.
Цей фільм створено на основі японської народної казки «Скупа господарка». Власник та власниця готелю, який розташований на місці розваленого трампліна, що раніше був однією з туристичних атракцій Карпат, переживають фінансову кризу.
Вони намагаються подолати її обманом, крадіжкою та частуванням відьомськими травами своїх нечастих гостей. Після чергової жіночки, яка «загубила» сережку (Валерія Березовська – «Як це було»), в номер «Хатина Довбуша» заселяється чоловік (Олександр Рудько – «Генделик») з магічною сопілкою забуття. І вкрасти її виявляється ще тим випробуванням.
Магічна атмосфера фільму та його театральність нагадують Веса Андерсона. Але, що приємно, авторка знає міру, на відміну від режисера на якого рівняється. Дотримання балансу відчувається і в тому, які ракурси обрано, і як рухається камера, і в грі актор(-ок)ів. Ніби дійсно занурюєшся в японську казку, але про карпатського містичного парубка.
'10
Балкон
реж. Сергій Тимченко
2021р.
Вертикальний фільм про стосунки пари, яка любить одне одному брехати. Дівчина імітує, що застрягла на балконі, щоб колишній приїхав та врятував її. Але витівка закінчується неочікуванним факапом – двері і правда зачинилися. Все, що залишається героїні – постійно телефонувати подрузі і хлопцю по відеозвʼязку, а оператору – знімати як крапає дощик. Фільм було відзнято на телефон і отримав десять нагород у категорії мобільного кіно по всьому світу.
'25
Бульмастиф
реж. Анастасія Буковська
2020р.
За сюжетом Мітя (Євген Ламах – «Черкаси») пройшов складні бої на Донбасі в російсько-українській війні і повернувся з глибокими психологічними травмами. Його порятунком стає відповідальність за життя покинутого собаки на ім’я Рой.
Цей короткий метр глибший, ніж історія про вояка, який знаходить собі друга-бульмастифа. На першому плані тут ідея важливості психологічної реабілітації військовослужбовців. А на другому – протиставлення головного героя, що представляє нову генерацію та колишнього власника собаки – військового старої гвардії, який вважає біль найкращим методом виховання.
'16
Обійми мене
реж. Володимир Бакум
2018р.
На відміну від однойменного фільму Катерини Царик, робота, знята в рамках навчання в КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого, наповнена сонячним настроєм романтичної прогулянки парком.
Через героїню, яку зіграла Анастасія Карпенко («Як там Катя?») режисер розповідає історію закоханої жінки, яка не може прийняти, що її чоловік вже не з нею. Навіть у невеликому хронометражі Анастасія вражає чуттєвістю акторської гри та різкою зміною настрою – від ейфорії закоханості до гіркоти втрати.
'36
66 сцен Ужгорода
реж. Дмитро Грешко
2018р.
В одному з перших фільмів документаліста Дмитра Грешка оспівано його улюблене місто – Ужгород. Як оммаж на стрічку Йоргена Лета «66 сцен Америки», режисер протягом року фільмував сцени з життя Ужгорода, щоб переосмислити своє бачення та сприйняття дому. Вийшов цікавий коротиш без зайвого пафосу та складного наративу – споглядальний та з іронічними знахідками.
'12
Невидима колекція
реж. Андріана Ярмонова
2019р.
Екранізація однойменного оповідання Стефана Цвейга – курсова робота студентки КНУТКіТ ім. І. К. Карпенка-Карого – насичена атмосферою Німеччини 1920 року та естетикою старовини.
За сюжетом спадкоємець компанії з купівлі і продажу витворів мистецтва їде до одного з давніх клієнтів діда. Їм видається старий колекціонер, який майже не бачить. Його колекцію гравюр давно продала онука, щоб забезпечити життя родини. Головного героя прохають підтримати уявну гру та не розчаровувати колекціонера.
'4
Вигаданий пейзаж
реж. Микита Лиськов
2019р.
Анімація від автора «Кохання» як сеанс у психотерапевта, що працює з чорно-білими картками Роршаха – що розгледиш на екрані диктує тільки уява.
Акварельні ландшафти швидко змінюються – зʼявляються плями і різкі мазки. Ці поєднання створюють дивний, але медитативний стан.
Стрічка прийняла участь в короткометражному конкурсі однієї з найбільших кіноподій північної Європи – Tallinn Black Nights.
Після онлайн-релізу, фільм було використано командою Docudays UA, як елемент айдентики ХХ фестивалю – «Образ майбутнього».
'4
Темні води Стіксу
реж. Сергій Касторних
2019р.
Представлення українського Бетмена за чотири хвилини – так починає свій шлях у режисурі український сценарист та військовий Сергій Касторних («Зірки за обміном», «Мирний-21», «Як там Катя?»). Спілбергівський червоний на сірому, похмурий візуал Києва і каратель Харон, який розпочинає власноруч наводити порядок на вулицях, де орудують маніяки. Атмосферно, як для такого маленького за хронометражем фільму, хоч і калькує відому супергероїку.
'10
Я тут
реж. Олена Янковська
2020р.
Фільм-учасник українського МКФ «Молодість» викликає неочікувану гаму емоцій та заграє з очікуваннями.
Чоловік вибігає за кавою для свого коханого, але його збиває авто і він помирає. Попри це, він відчуває всі дії та доторки паталогоанатомки, яка нарешті дочекалася красунчика серед «пацієнтів», чує свого партнера, бачить як друг їсть моркву біля гробу. Ніхто не чує, що він тут, так само як залишаються глухими і до інших голосів з того світу.
'19
Тумани
реж. Володимир Бакум
2020р.
Смерть батька зводить двох братів в рідному домі у місті Щастя, що на Луганщині. Їхні погляди давно різняться – Стасік (Євген Ламах – «Черкаси») топить за Україну, а Бодя (Олег Щербина – «Клондайк») – звʼязався в сепаратистами. Поки мати намагається помирити братів на тлі скорботи за батьком – Бодя приводить в дім непроханих гостей.
Фільм отримав декілька відзнак на українських кінофестивалях – в Києві, Трускавці та Камʼянці-Подільському.
'14
Імігрант Холдем
реж. Вʼячеслав Бабенков
2020р.
Англомовний режисерський дебют актора Слави Бабенкова («Кава з кардамоном», «Носоріг») розповідає про зустріч фсбшника з Мурманска Ігора та двох агентів ЦРУ Дойла (Олег Карпенко – «Номери») та Ральфа (Роб Фельдман – «Вбиваючи Єву») в типовій американській забігайлівці. Ігор привіз російські секретні документи, а взамін просить американське громадянство.
Комедія, яку ніби грають носії мови, – принаймні актори чудово попрацювали над вимовою, – висміює росію, її «секрети» та систему брехні спецслужб. Але, повірте, Америка тут не така й омріяна як здається головному герою.
'18
Кумар
реж. Роман Перфільєв
2021р.
Український жахастик від автора «Безславних кріпаків» – хороша заявка на розвиток горору в національному кіно.
Макс і Жека пробираються в підʼїзд у себе на районі, щоб вколоти Жені дозу. Жека містично зникає, а Макс застрягає в «падіку», який виявляється вщент набитий паранормальними істотами, які штовхають його вколоти наркотики і собі. Вибратися йому допомогатимуть тільки ікона, хрестик та трошки віри.
Першу половину фільм дійсно лякає, тому якщо ви вразливі до скримерів та моторошних ліфтів у совкових підʼїздах – не дивіться стрічку ввечері та вночі.
'2
Чому у Херсоні маршрутки працюють значно гірше ніж у Миколаєві
реж. Андрій Польшин
2021р.
Анімація херсонської школи, яку створили ще до повномасштабного вторгнення – іронічний роздум на філософсько-побутову тему. Кількахвилинна розмова на зупинці змальована чорними лініями на білому тлі. Яскравості фільму додають фантасмагоричні історії про китів, бюрократію та Миколаївські новенькі маршрутки.
Фільм був показаний в рамках програми «Анімація Херсонської кіношколи: до, під час та після окупації» фестивалю актуальної анімації LINOLEUM 2023.
'2
Троя
реж. Андрій Найменко
2022р.
Іронічна анімація про район в Києві під назвою Троєщина, який перетворюється на міфічну Трою з гопниками в підʼїзді, джинсами з ринку, милою бабусею, що стає монстром і жахливими маршрутками.
Фільм став учасником харківського фестивалю незалежного короткометражного українського кіно «Бардак» в категорії «Анімація» та отримав нагороду від блогерів і нових медіа.
'11
Ма
реж. Богдан Железняк
2022р.
Фільм, який з першої хвилини змушує тіло скручуватися від неприємних імпульсів та закрити очі і не дивитися. Ця стрічка відтворює українську реальність 2022 року міста Ірпінь через субʼєктивний погляд молодого режисера.
Автор ставить запитання: «Чому українці і росіяни все-таки різні народи?» та сам же відповідає на нього. На його думку, все тягнеться з дитинства і залежить від виховання. Тому, це історія двох телефонних розмов з мамами: пораненого окупанта і воїна ЗСУ. Будьте готові до виключної наївності порівнянь та дещиці маніпуляцій.
'3
Переможець
реж. Михайло Іллєнко
2022р.
Перемогти долю можливо – треба викинути граблі. Принаймні так вважає режисер «Фучжоу» і «Толоки» Михайло Іллєнко.
У фільмі він це доносить ду-у-уже буквально. Богдан Бенюк бігає по локації з раною між бровами та розбитими окулярами, наступає на граблі, аж поки не додумується їх жбурнути якнайдалі. Якби ж то все було так просто!
'11
Мир і спокій
реж. Андрій Бондаренко
2022р.
На 13-й день повномасштабного вторгнення Андрій Бондаренко почав рефлексувати про відчуття спокою, яке насправді було відносним все його життя. Причому почалося це ще з минулого його сім’ї. На тлі архівних матеріалів режисер згадує історію бабусі, матері, свої дитинство та юнацькі роки, наповнені складнощами.
Фільм увійшов у добірку «Українська нова хвиля» від Довженко-центру періоду 2021-2022 років.
'31
Йди за мною
реж. Любомир Левицький
2022р.
З повномасштабним вторгненням багато режисерів ігрового кіно переключилися на документалістику. Новий фільм автора «Штольні» – це розповідь про порятунок цивільної пари з-під обстрілу ворога за допомогою дрона. Слова військових підкріплюють реальними кадрами знятими на безпілотник, що вказував шлях дівчині, яка знаходилася у 30 метрах від позицій російської армії.
'16
Сіорі
реж. Кирило Жаровський
2022р.
Ді (Анастасія Пустовіт) – елітна кілерка, яка працює в чайній під прикриттям, вирощує бонсаї і вбиває чоловіків. Але одне з завдань піде не за планом через випадковий лайк в мережі.
У фільмі непогана атмосфера, але її паплюжить суцільна нереалістичність та незграбність історії. Хоча, є один жарт, який точно зайде фанат(-к)ам кави Третьої хвилі. Він же – єдина не натягнута репліка серед діалогів, які, імовірно, гарно виглядали до того, як їх озвучили на екрані.
'26
Украдений місяць. КУМ
реж. Ольга Захарова
2022р.
Різдвяна анімація про козака-самітника, на ім’я Кум. Його кремезна статура і відлюдкуватість викликають острах у дорослих жителів села, але не в дітей. Вони з великою цікавістю ставляться до чоловіка, який має за плечима багатсько таємничих байок.
Світова премʼєра фільму відбулася на міжнародному кінофестивалі у В’єтнамі в листопаді 2022 року. Вже тоді, коли автор анімації знаходився в лавах ЗСУ, де досі захищає Україну.
'17
Дорога додому
реж. Дмитро Авдєєв
2022р.
Фільм, розповідає історію сина, який на сьомий рік війни не витримує та їде забирати свою матір з Донецької області до себе в Київ. Та вважає, що має залишитися вдома, навіть якщо це означає щоденні обстріли, але хлопцю обманом вдається її вивезти.
Сам режисер народився і виріс в Добропіллі, що в 100 км від нині окупованого Донецька. Це додає особистого виміру історії, який відчувається протягом всього фільму – й у грі Романа Луцького («Відблиск») в головній ролі, й у знайомих піснях гурту «Бумбокс» та Джамали.
'11
Don’t own it
реж. Роман Пефільєв
2022р.
Судячи з усього, Романа Перфільєва не відпускає бажання зняти горор. Його не спинило навіть повномасштабне вторгнення – режисер знайшов можливість зробити англомовний короткий метр наповнений потойбічними лякалками.
На цей раз саспенс тримається на класичному прийомі з драматургії – «чеховській рушниці». Як висміював його Гемінгвей, так і Перфільєв сатирує над своїм героєм, старим мисливцем, який доглядає за колекційною рушницею та відчуває, що та його переслідує.
'22
День неостанній
реж. Євгеній Слупчук
2022р.
Фільм студента КПІ про історію родини на тлі повномасштабної війни – чуттєва стрічка про любов та біль. Матір з сімнадцятирічним сином разом готуються до складної зими, коли дізнаються страшну новину з фронту. Прийняти її видається дуже складно, але необхідно.
Ця робота режисера фільму «Сусід по кімнаті» відрізняється від його квір-драми. Тут відчувається трагедія, яка кричить через виконавця головної ролі Романа Кучерявенко. Але, незважаючи на цей біль, зараз це актуальна стрічка, яка говорить про родичів наших захисників та захисниць.
'7
Діти війни
2022р.
Анонімне об’єднання українських документалістів викладає свої історії на YouTube-канал, що документує повномасштабне вторгнення.
«Діти війни» – це короткий фільм, який перегукується зі стрічкою «Будинок зі скалок» – от тільки після 24 лютого діти з притулків вже не можуть там залишатися. Через російську агресію їх перевозять у безпечніші області, що відриває їх від звичного оточення та занурює у зовсім недитячий досвід.
від '10 до '17
Документальний серіал «Мистецтво в країні війни»
2022р.
У документальному серіалі «Мистецтво в країні війни» через спостереження за побутом і процесом творчості митців/мисткинь робиться спроба зрозуміти, яке місце митця у державі, що воює та на що здатне мистецтво в часи повномасштабної війни.
В кожній серії у межах невеликого хронометражу розкривається один митець/одна мисткиня, або ж ціле угрупування, які через свої твори ладнають з кризою, повертають сенс життя, допомагають людям та країні.
'7
Йога за сигналом Тривога
реж. Максим Бурлака
2022р.
Іронічний фільм, де можна і послати росіян за кораблем, і заспокоїти нерви дихальними практиками, і вивчити нові асани. Наприклад, асану вдячності нашій системі ППО.
Готуйте килимки та вмикайте фільм у безпечних місцях під час повітряної тривоги: мотивуюча 7-хвилинна йога – гарний варіант для бойового настрою.
'11
Довженко центр. Спільнота
2023р.
Цей док об’єднання «Вавилонʼ13» змонтували зі світлин з підготовки та проведення мирних мітингів кіноспільноти проти незаконної постанови Держкіно про реорганізацію Довженко центру.
Історію зсередини розповідає критикиня та працівниця Довженко-Центру Альона Пензій – про обшуки, створення коворкінгу для охорони приміщення та бажання організувати свято анімації для дітей навіть в умовах можливого знищення головного кіноархіву України.
'10
МА! Дихай зі мною
реж. Богдан Железняк
2023р.
Події другої частини фільму «Ма» відбуваються на бахмутському напрямку. В одному з окопів військовий просить побратима пародіювати голоси відомих політиків. Цю розвагу перериває дзвінок його вагітної дружини, який він приймає попри ризик бути поміченим ворогом.
Як і в першій частині «Ма», тут буде спекуляція на емоціях щодо актуальних подій. Під час перегляду це дуже відчувається, як і те, що колективна рана роз’ятрюється заради прихильності до стрічки. Чи готові ми до цього та чи треба зараз так говорити про війну? Кож(-на)ен зможе вирішити це при перегляді.
'17
ХЕРУВИМИ, Новела перша
реж. Євген Матвієнко
2023р.
Перша новела зі серії документальних фільмів «ВАРТА» присвячених українським військовим. У її центрі – пілоти 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» та їх бойові пташки. За кадром вони розповідають про неможливе, любов до своїх «ластівок», віру та найстрашніший політ.
Все це супроводжується переважно уповільненими кадрами гвинтокрилів на бойових навчаннях чи вильотах і великими планами облич захисників.
'16
Паперовий лицар
реж. Олександр Хоменко
2023р.
Документальний фільм з національного короткометражного конкурсу кінофестивалі «Молодість» 2023 від hromadske розповідає про ентузіаста, який їде у Харків проводити вечір поезії «Від Шевченка до Жадана». Цитуючи вірші, він зустрічає у першій столиці України памʼятники російським поет(-к)ам, роздумує вголос про мовне питання, а у фіналі на його читання ніхто не приходить.
'6
Лампи
реж. Роман Парфільєв
2023р.
Новий горор Романа Парфільєва, який той зняв у США – історія жінки (Міла Демків), яку переслідує незнайомець. Але на відміну від класичних жахастиків про переслідувачів, героїня зможе за короткий хронометраж із жертви перетворитися на агресорку.
Режисер вдало використовує музику, яку сам же і написав для фільму, щоб загострити дискомфорт. Працює на це й зйомка: синій та червоний неон у темряві кімнати, нічна вулиця знята без освітлювальних приладів. Єдине, що вибиває з цієї атмосфери – недосконалі спецефекти.
'14
Крик душі, вікно та Великдень
2023р.
Цей короткий метр Івана Сауткіна ліг в основу його повнометражного фільму «Поема для маленьких людей», який запремʼєрився на кінофестивалі «Молодість-2023». Тут зафільмовані історії двох жінок похилого віку та Батька Тімона, які діляться унікальними історіями з початку повномасштабного вторгнення у Седневі, Чернігівська область.
Зінаїда Григорівна Лукʼяненко, рідна сестра автора Декларації про Незалежність України Левка Лукʼяненко, розповідає як інформувала ЗСУ про рух російської техніки. Таїсія Тимофіївна читає вірші, які писала в окупації, а священник деревʼяної церкви, в якій знімали перший радянський фільм жахів «Вій», ділиться тим, що відбувалося у цей час на вулицях містечка. Кожний та кожна з них є прикладом непересічної відваги людей, від яких менше за все очікуєш на подвиг.
'7
Шампур
реж. Олексій Боряк
2023р.
Фільм, який журі від Спілки кінокритиків України відзначило на фестивалі незалежного кіно «Бардак». Це абсурдистський горор про стосунки між чоловіком та жінкою, де раптово з’являються нові учасники.
Він, щоб повернути свою дружину-відьму, купує за гаражами таємничий апарат. За словами торговця – ця річ допоможе позбутися проблеми та дізнатися чому дружина більше не бажає чоловіка. Поринувши у світ бісів, чоловік бачить свою відьмочку у ліжку з чортами та береться за шампур, щоб повернути подружнє щастя.
'7
Перший сеанс
реж. Злата Свида
2023р.
Ксеня (Злата Свида) втомилася жити. Але суїцид не вдається – з табуретки її знімає дзвінок у двері доставщика мила (Нестор Озерянський). Спроби психотерапії теж виходять не дуже: краще за психологиню фрейдистку їй допомагає Опілля 0,5. Але хто насправді врятував дівчину зі спроби повіситися у власній квартирі на очах у котика?
До фільму був написаний саундтрек, який звучить частіше, ніж говорять герої, а в особливих подяках – режисерка Марися Нікітюк.
'19
Сяйво
реж. Катерина Молокопєєва
2023р.
Дипломний фільм про період минулорічних блекаутів, що при всій сентиментальності не має наміру травмувати тих, хто теж пережив це взимку.
Студентка театрального університету Віка в холодній та темній квартирі без світла знаходить коробочку з дитячими спогадами. Серед старих світлин та квитків у кіно лежать листи собі з минулого – про втілення мрій, прагнення до мети та спогади з безтурботного життя. Написані там слова допомагають їй подолати труднощі, а також віднаходять всередині неї сили, щоб знову вийти на сцену.
'8
Державна установа
реж. Роман Химей, Ярема Малащук
2018р.
Чим живе українська державна установа? Автори фільму («Зарваниця») стежать з-за спини героїв та героїнь, щоб розкрити рутинні та урочисті події в стінах держустанови, яка готується вітати 3-річчя Механізованої бригади.
Непомітно камера рухається за тими, хто передивляється документи, вивозить їх під ретельною охороною або готується танцювати та співати на концерті. Важливі – самі процеси та численні люди, що беруть в них участь – власне, як й у всіх інших роботах режисерського дуету.
'10
Цирк
реж. Максим Ксьонда
Дорогою зі школи до цирку мала Свєтка спостерігає за дорослим світом: жінки, які тягнуть дитячі візочки по снігу, чоловіки, що пʼють за кермом, та навіть мама купує Свєтці не какао, а вже каву. Зламані руки, носи та автівки – все це викликає здивування і стає новим досвідом для героїні. І значно цікавішим, ніж слон на арені цирку.
'6
Разом
реж. Макс Батлер
2020р.
Здається, що карантин був з нами у минулому житті. Але якщо американський стендапер і режисер Бо Бернем, коли перебував на самоізоляції, створив стендап спешл, то український кінематографіст Макс Батлер відрефлексував ковід зовсім в іншому жанрі.
Головна героїня вже майже місяць не виходить з дому і починає помічати, що в квартирі є хтось ще. Подруга не сприймає це серйозно та радить звернутися до психотерапевта. Криваве видіння змушує лікаря прописати дівчині пігулки, які позбавляють її страху, але роблять ситуацію ще моторошнішою.
'6
Сурогат
реж. Стас Сантімов
2020р.
Моторошна та, на перший погляд, зовсім неприваблива анімація, в якій люди виявляються огиднішими, ніж потвори та довкілля.
За сюжетом, лікар швидкої допомоги вирішує не рятувати чоловіка від проникнення страшної істоти в його шлунок, бо знаходить вигідніший сценарій.
Режисерський дебют Сантімова отримав ряд нагород в Україні. Зокрема приз глядацьких симпатій українського конкурсу KISFF, спеціальну відзнаку журі «За силу атмосфери та майстерності, а також свіжий погляд на жанр горору, що здивує глядача» міжнародного фестивалю актуальної анімації та медіамистецтв LINOLEUM.
'15
Війна, що змінила Рондо
реж. Ольга Гаврилова
Екранізація однойменної книги – дитяча анімація з дорослою темою війни. Події навколо головного героя-лампочки та його рожевого собаки з повітряної кульки розгортаються в співочому, яскравому та квітковому містечку Рондо. Воно залишається таким, аж поки не приходить темрява – війна в зрозумілих для дітей образах, що руйнує будинки, радощі і життя. Але як і в реальності, згуртувавшись, казкові герої силою розуму та винахідливості зможуть побороти непрошених гостей та разом вилікувати отримані шрами.
'4
Памʼятати запах Маріуполя
реж. Зоя Лактіонова
2022р.
Поєднуючи фотографії двох пейзажів, – рідного Маріуполя та іспанського міста, де на момент створення фільму авторка перебувала вже два місяці, – Зоя Лактіонова роздумує про важливість простору для життя душі та творчого потенціалу.
Ідея створити такий колаж з двох фото, а також використати архівні матеріали, виникла через тиждень після початку повномасштабного вторгнення. У результаті вийшла сильна німа робота, субтитрована думками авторки англійською мовою.
'5
Suno
реж. Зоя Лактіонова
2022р.
З ромської «suno» перекладається як мрія. Цей короткий метр створено на основі інтервʼю жінок в Словакії, які є представницями найбільшої в цій країні етнічної групи – ромів. Їх роздуми про геноцид і єдине бажання, авторка, як і в своїх минулих роботах, втілює в колажній формі. А на тлі Лактіонова фіксує життя міста, що пустішає, хоча там і вирує життя, але ніби відсторонено від героїнь та неї самої.
'9
Зонґ
2019р.
Фільм-колаж про найбільший болотний комплекс України – Замглай в Чернігівській області. Стрічка веде глядача від легенд до сучасності. На зйомки заказника з дрона накладаються цитати з давньоруських писань, через які розповідається легенда прокляття річки. А за допомогою фотографій – старовинне сказання поступається місцем індустріалізації. Наразі болотний комплекс стоїть під загрозою.
Світова премʼєра фільму відбулася на міжнародному фестивалі в Марселі, а в Україні стрічка була показана на кінофестивалях «Молодість» та Docudays UA.
'12
Колообіг
реж. Олексій Радинський
2020р.
Режисер Олексій Радинський («Нескінченність за Флоріаном») три роки спостерігав за Києвом з вікна потягу, що рухався одним і тим самим маршрутом та створив рухомий портрет міста у 10-хвилинному хронометражі. З кожним наближенням до пункту призначення настрій нагнітається: з мінімальних природних ландшафтів ми потрапляємо на стихійні ринки на коліях, бачимо важку військову техніку, труби заводів, сіру забудову багатоповерхівок та окупацію олігархічними силами однієї з пам’яток київського модернізму – так званої «Тарілки».
Фільм отримав спеціальну відзнаку конкурсу Docu/Коротко в рамках міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
'5
Мавка
реж. Альона Шилова
2020р.
Перший фільм авторки Moviegram Альони Шилової – ніжна coming of age драма про двох подружок, які от-от вступлять до клубу тінейджерок. На озері, де вони обговорюють хлопців, вугрі та менструацію, одна з дівчат зустріне у воді свою однолітку – Мавку.
Фільм став переможцем фестивалю Women’s Voices Now в категорії «Найкращий молодіжний фільм».
'19
Сіль для моря
реж. Сніжана Гусаревич
2022р.
Головна героїня – новенька з Києва, яка переїхала до бабусі у невелике містечко. Вона потрапляє під такий пресинг, знущання і приниження, що єдиним виходом для неї стає пропозиція від аноніма-«кита» в мережі, який штовхає її стрибнути в море.
Цікаво, що в цьому фільмі про буллінг грають двоє акторів (Олександр Іванов, Арсеній Марков) з фільму «Стоп-земля», де Катя Горностай створила київську школу-утопію, та показала якою ідеальною вона могла би бути. Світ підлітків у цьому короткому метрі – кардинально протилежний.
У сценарії аж занадто багато збігів обставин, які впливають на розвиток сюжету, наприклад, схожий нік в Інстаграм в аноніма-кита та однокласника, у якого з першого погляду закохується головна героїня. Це може дещо дратувати, особливо, якщо порівнювати з серіалом «Перші ластівки», де теж ішлося про деструктивні підліткові рухи.
'16
Мені ніколи не снився мій син
реж. Джейсон Блевінс, Олена Лисенко
2022р.
Коли Олексій після Майдану пішов в АТО – він кожного дня телефонував батькові. Коли звʼязок обірвався, чоловік почав розшукувати сина: спочатку звертався у відповідні органи, а потім – передивлявся всі можливі відео парадів ганьби в окупованому Донецьку, які сепаратисти активно викладали в інтернет. І, можливо, на деяких з них таки можна побачити Олексія.
Американський режисер-документаліст зафіксував момент надії, яка жевріє навіть через пʼять років після того, як Олексій зник для всіх, окрім однієї людини.
'17
Я не хотіла робити фільм про війну
реж. Надія Парфан
2022р.
Фільм створено вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну як вимушена рефлексія на війну, що прийшла у рідне місто режисерки. Інтимна, а від цього особливо цінна стрічка, супроводжується закадровим голосом, який розповідає про зустріч 24 лютого поза Україною та про біль, який знайомий кожному та кожній в Україні.
Стрічку було створено насамперед для міжнародної аудиторії на замовлення видання The New Yorker в рамках щорічної підтримки актуальних для світу документальних фільмів. Втім, відгукнеться він і у нас.
'4
Фортеця Маріуполь. Останній день на Азовсталі
2022р.
Дмитро Козацький, він же Орест – прес-офіцер полку Азов, який відстоював Маріуполь та тримав оборону на заводі «Азовсталь». Напередодні полону, Дмитро закарбував своє щемливе прощання з символом незламності українських військових. Співавторкою фільму стала режисерка-документалістка Юлія Гонтарук, яка вже роками фільмує бійців та бійчинь полку Азов.
'6
Скейтбординг на лінії фронту
2022р.
Якби фільм «Середина 90-х» Джонни Гіла знімали про Україну зараз – він би оповідав саме таку реальність як у документальній стрічці «Скейтбординг на лінії фронту». Це історія про харківську молодь, яка не бачить свого життя без скейтів навіть після 24 лютого 2022 року. Вони усвідомлюють ризики, але не готові їхати в інші міста, бо тут, вдома, як мінімум є де кататися та тусити з такими ж шаленими однодумцями. Скейтбординг явно рятує їх психіку, а документаліст(-к)и об’єднання «ВАВИЛОНʼ13» влучно фіксують це на камеру.
'9
Украли танк, украдем і Путіна!
2022р.
Документальний фільм про ромів, які захищають Україну, евакуюються та приймають біженців – як і будь-хто зараз в Україні. Втім, саме для них це не так просто: їм не бажають допомагати, не надають притулки та подекуди дискримінують. Документаліст(-к)и об’єднання «ВАВИЛОНʼ13» закарбовують їх розповіді, що виявляють нові та нові факти про цю національну меншину, їх життя в Україні та стосунки зі сусідами.
'13
Літургія протитанкових перешкод
2023р.
Після «Памфіру» Дмитро Сухолиткий-Собчук знімає споглядальний док про майстрів, які до війни робили скульптури святих постатей та відомих українців, а з 24-го лютого вони, як свідомі громадяни, відклали творчість та зварюють протитанкові оборонні конструкції.
Виробництво фільму профінансував The New Yorker. Світова премʼєра відбулася на міжнародному кінофестивалі в Сараєво 2022 року, після чого подорожував фестивалями в усьому світі.
